Народився Роман Федорів 5 вересня 1939 р. у прикарпатському селі Братківці на Івано-Франківщині в селянській родині. Пізнав усі труднощі воєнного та післявоєнного, голодного часу.
У 1956 р. закінчив Липівську середню школу. Цього ж року вступив на фізичний факультет Львівського університету ім. І. Франка, який закінчив у 1961 р. Як здібний випускник був направлений на роботу у Фізико-механічний інститут імені Г. В. Карпенка АН УРСР (до 1964 — Інститут машинознавства і автоматики АН УРСР), де і розпочав свій трудовий шлях. Роман Федорович – людина праці. Його трудовий шлях був насичений різними яскравими барвами життя. Вибраний напрям досліджень – стохастичні процеси, ядерні перетворення, пружні акустичні поля. В ці роки він інтенсивно співпрацює з потужним колективом розробників та конструкторів Київського заводу ”Геофізприлад”. У підсумку наукова діяльність та практичне впровадження отриманих результатів були увінчані захистом кандидатської дисертації, в якій знайшли своє відтворення та вирішення найскладніші проблеми тогочасного геофізичного приладобудування. Як практичний результат наполегливої роботи, світ побачила така геофізична апаратура для дослідження свердловин, як ДРСТ – 1, ціла лінійка апаратури КУРА (1, 2, 2М), свердловинний гама-спектрометр (СГСЛ) та ін. Для доволі молодої людини, якою на той час був Роман Федорович, ці значні здобутки не стали п’єдесталом, де можна було cпочивати на лаврах. Він продовжує натхненно працювати на ниві фізики природних та штучних полів. Результатом такої роботи стали комплексні панелі вимірювача параметрів акустичного сигналу (ВПАС, ОПАС), які дозволяли працювати з усім сигналом акустичного зонда, притому, що у практиці використовувався тільки один параметр – інтервальний час повздовжньої хвилі. На основі даних досліджень Романом Федоровичем написано та успішно захищено у Москві, докторську дисертацію. Нажаль здобувачу не було присвоєно звання доктора наук через тодішню тоталітарну систему, яка ним не сприймалася. Чітка і принципова позиція ”не лоялен к советской власти” зіграла злий жарт у долі Романа Федоровича. Його викликають на допити КДБ та чітко контролюють всю творчу та суспільну діяльність. Із його слів: ”… не посадили до в’язниці, бо не було місця…”. Незламний дух, чітка громадянська позиція, титанічна працездатність — це притаманні для нього риси, що не дали йому зламатися. Титанічна наукова праця, яка стояла в основі докторської дисертації, побачила світ у монографії “Вимірювання параметрів імпульсних коливань” (Федорів Р.Ф.- К.: Наук. думка, 1984. – 152 с.). Це була робота, яка випереджала час на десятиліття. В ній було зібрано та проаналізовано всі актуальні алгоритми роботи з сигналом акустичного зонда, розроблено та впроваджено у практику власні розробки (ВПАС, ОПАС). Вони стали точкою відліку для інтенсивного розвитку методик кількісної інтерпретації динамічних параметрів акустичного зонда.
Завдяки своїй наполегливості, працездатності та сумлінному ставленню до роботи, Роман Федорович, віддавши 47 років Фізико-механічному інституту імені Г. В. Карпенка, обіймав посади від інженера та старшого наукового співробітника до завідувача лабораторій ядерних вимірювань (радіометрії) та екології.
З 2008 р. Роман Федорович переходить на роботу до Групи Компаній НАДРА, м. Київ (на сьогодні Група Компаній Тутковський) та продовжує розвивати свої науково-практичні напрацювання. Різноплановість наукової думки Романа Федоровича проявляється у його повсякденній діяльності. Якщо перші наукові роботи присвячені фізичним процесам та апаратурі для їхньої реєстрації, то в подальшому наукову діяльність він зосереджує на вирішенні задач вищого порядку – інтерпретації геолого-геофізичної інформації. Він бере активну участь у розробці методики кількісної інтерпретації динамічних параметрів сигналу акустичного зонда, методики моніторингу екологічних процесів Шацьких озер Волино-Поділля, Домбровського кар’єру калійних солей, актуальних на сьогодні проблем виділення та оцінки промислової цінності ущільнених колекторів вуглеводнів. Разом зі своїми учнями готуються та проводяться експериментальні досліди щодо фізичних властивостей пластових вод, що знаходяться у капілярах, як основи нової геоелектричної моделі гірських порід. Дані напрями знаходять своє відображення у чисельних наукових статтях, доповідях та лекціях на курсах підвищення кваліфікації.
Романа Федоровича, як фахівця, знає не тільки Україна, але й багато зарубіжних країн, де він виступав на наукових конференціях і симпозіумах. У його творчому доробку понад 100 авторських свідоцтв і наукових патентів, 12 монографій, понад 300 наукових статей. Під його безпосереднім керівництвом підготовлено більше 10 кандидатських дисертацій. Наукові дослідження були спрямовані на розробку різноманітних акустичних та ядерних геофізичних методів для пошуку і оцінки запасів корисних копалин, фізичних і геофізичних приладів і діагностичного обладнання, зокрема, для медицини і екології.
Роман Федорович був справжнім Вчителем і Педагогом. Його залучали до навчального процесу у Тернопільському державному технічному університеті ім. Івана Пулюя, Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, Приватному вищому навчальному закладі післядипломної освіти «Інститут Тутковського». Він дав путівку в життя сотням студентів, вкладаючи в їхні голови професійні знання, а в душі добро, людяність, вірність людським ідеалам, що притаманно справжнім людям з великої літери.
Роман Федорович був не тільки великим вченим, а і громадським діячем, патріотом своєї країни. Особистим прикладом і власними вчинками показував щиру любов до своєї країни — України. Він достойно уособлював у собі український дух нескореності; мав непримиренну позицію до несправедливості, чим відзначаються кращі сини українського народу. Він був організатором створення Товариства української мови, Народного руху у Фізико-механічному інституті. Поряд з іншими патріотами України брав участь у написанні статуту Народного руху. Був делегатом від Львівщини і виступав з промовою на Першому з’їзді Народного руху України у Києві.
Пан Роман — прекрасний сім’янин. Має люблячу дружину Катерину, синів — Андрія і Тараса, трьох онуків — Лесю, Ростика, Оленку, правнучку Варвару.
Роман Федорович недооцінений державою. Символічно, що єдина нагорода, якої удостоєний вчений, – «Золотий нагрудний знак» Всеукраїнської громадської організації «Спілка геологів України». Нагорода від народу України.
Ми глибоко сумуємо, бо втратили люблячого чоловіка, батька, дідуся, прадідуся, вчителя, науковця, громадського діяча, людину з великої літери, а вся Україна – вірного СИНА!
З великою повагою, співчуттям до рідних та глибокою скорботою
учень, заступник директора з наукової роботи
ТОВ ”НВЦ Укргеотехнології”, к.г.н Григорій Кашуба
Проректор з навчання ПВНЗ «Інститут Тутковського» Ганна Лівенцева