24 лютого 2005 р. в актовому залі Інституту геологічних наук НАН України понад 60 делегатів зібралися на ІІІ З’їзд геологів України, присвячений питанням поглиблення співпраці з міжнародними організаціями та підвищення ролі осередків ВГО «Спілка геологів України». Також відбувся звітно-виборний з’їзд Всеукраїнської громадської організації «Спілка геологів України».
Звітував про роботу Спілки голова правління Павло Загороднюк. Він поділився з присутніми своїм баченням нинішньої ситуації в геологічній галузі, тієї ролі, яку має відігравати UAG у формуванні державної політики щодо вивчення та використання надр, окреслив плани на майбутнє.
Передумови для створення громадської організації, яка б об’єднувала геологів, виникли з початком формування ринкових відносин в економіці нашої держави, появою підприємств з різною формою власності. Відійшла в минуле монополія Міністерства геології, яке заступило собою всі громадські й негромадські організації, у тому числі й Комітет радянських геологів. Останній не мав навіть формальних ознак громадської організації. За нових умов чітко окреслилася потреба у створенні такого об’єднання геологів, яке б сприяло збереженню геологічних традицій, досвіду, наукових шкіл, впливаючи на процеси, що відбуваються у державі, захищало свої інтереси. Предтечею такого об’єднання можна вважати створене 1916 року Харківське геологічне товариство. Щоправда, проіснувало воно зовсім недовго, оскільки діяльність подібних громадських організацій за радянських часів була неможливою.
На початку 2000 р. з ініціативи групи геологів після вивчення міжнародного досвіду було створено Всеукраїнську громадську організацію «Спілка геологів України», що стала правонаступником Харківського геологічного товариства. Спілка була покликана підтримувати геологічну науку й освіту, підносити престиж професії геолога, всіляко сприяти розвитку мінерально-сировинної бази нашої держави, раціональному використанню надр і збереженню геологічної спадщини.
Нині організація налічує 23 територіальні осередки, розташовані в обласних центрах, місті Києві та Республіці Крим. Як колективні члени до складу Спілки увійшли 13 геологічних товариств, асоціацій та підприємств, зокрема Державна геологічна служба України, Українське мінералогічне товариство, Українське палеонтологічне товариство, Державна комісія України по запасах корисних копалин, Державне геологічне розвідувальне підприємство «Донецькгеологія», Центр аерокосмічних досліджень Землі Академії наук України, Академія гірничих наук України і т.ін. Кількість індивідуальних членів Спілки зросла до 2000, і їх чисельність постійно збільшується. Створено студентську секцію організації.
Вищим органом Спілки геологів України є з’їзд, який обирає правління та його голову. При UAG працюють також Експертна рада та Рада ветеранів. Одразу після заснування було обрано почесного президента Спілки. Ним став Петро Федорович Шпак, який доклав чимало зусиль для створення організації, підтримав її на етапі становлення. Після його передчасної смерті ця посада, можливо, назавжди залишиться вакантною.
Спілка має зареєстрований логотип, а також членські значки та посвідчення, які отримує кожен індивідуальний член організації.
Як громадська організація Спілка геологів України є неприбутковою. Згідно зі Статутом її фінансування відбувається головним чином за рахунок вступних та членських внесків, благодійних внесків громадян, підприємств, установ та організацій, надходжень від господарської, комерційної та іншої діяльності підприємств і організацій, створених Спілкою. Тому для надання окремих видів послуг, зокрема розповсюдження журналу «Геолог України», розміщення реклами, проведення експертиз, створено її дочірнє підприємство – Експертну раду Спілки геологів України.
Проте за період існування Спілки основний тягар фінансового забезпечення її діяльності – утримання офісу, придбання меблів, оргтехніки, орендні сплати, заробітна платня співробітників офісу, оплата телефонних та поштових витрат, проведення з’їздів та конференцій – несло ЗАТ «Концерн Надра». Журнал «Геолог України» – друкований орган UAG – також не побачив би світ без фінансової та інформаційної підтримки Концерну.
Щоправда, фінансово підтримали Спілку й інші організації, такі як Центр аерокосмічних досліджень Землі, ДП «Укргазвидобування», ДП «Науканафтогаз», ЗАТ «Укрнафтогазгеофізика», ДРГП «Донецькгеологія», за що правління щиро вдячне керівникам і колективам цих підприємств, – наголосив П.О. Загороднюк.
Доповідач зазначив, що будь-якого комерційного зиску від Спілки геологів України концерн «Надра» не мав. Основні прибутки він отримував, працюючи на підряді у підприємств НАК «Нафтогаз України», виконуючи для них об’ємні сейсморозвідувальні та промислово-геофізичні дослідження. Частину прибутку було виділено на підтримку Спілки, оскільки більшості геологів-акціонерів Компанії небайдужа доля вітчизняної геології.
Після І з’їзду геологів України знайшлись «доброзичливці», що ініціювали масштабну перевірку діяльності концерну «Надра», аби визначити, яким чином було профінансовано з‘їзд. Жодних порушень виявлено не було. Бюджетні кошти не використовувались, а всі проплати було здійснено за рахунок чистого прибутку концерну.
І з’їзд геологів України відіграв велику роль у житті держави, адже на розгляд делегатів цього форуму було винесено підготовлену Спілкою Концепцію реформування геологічної галузі відповідно до умов ринкової економіки. Концепцію було розроблено на підставі вивчення досвіду функціонування геологічних служб у розвинутих країнах Західної Європи та Північної Америки.
У Радянському Союзі діяла система, згідно з якою підприємство, що видобувало корисні копалини, вносило до бюджету плату за геологорозвідувальні роботи, а вже з бюджету ці кошти поверталися на підприємства, які виконували геологічну розвідку. Нові ж розвідані родовища передавали видобувникам з балансу на баланс. Однак за нових умов відпрацьована система почала давати суттєві збої. Кошти, які видобувні компанії спрямовували до бюджету, до геологорозвідувальних підприємств надходити перестали, оскільки держава їх використовувала для інших, більш нагальних, потреб. Система стала працювати неефективно. Безкоштовна передача повністю розвіданого родовища іншим суб’єктам підприємницької діяльності суперечила законам ринкової економіки.
У розвинутих країнах діє інша система. Там геологічні служби проводять регіональні дослідження, вибудовують засади державної політики у сфері надрокористування. Видобувні компанії за власний кошт виконують пошукові роботи, розвідують родовище, беручи на себе всі ризики.
І з’їзд, після жвавого обговорення, в цілому схвалив розроблену на базі зарубіжного досвіду концепцію реорганізації галузі «Геологія і розвідка надр». Про рішення з’їзду було поінформовано владні структури, проте конкретних кроків щодо реалізації концепції зроблено не було. Навпаки, всупереч логіці, геологорозвідувальні підприємства, які йшли під приватизацію, було вилучено зі списків і об‘єднано в НАК «Надра України». Тобто фактично було створено другу видобувну нафтогазову компанію, яка, не маючи свого місця на ринку, працювала паралельно з НАК «Нафтогаз України».
Такі дії призвели до того, що Спілка геологів стала в опозицію до діючої влади. На ІІ з’їзді, який відбувся у 2003 році, йшлося про ігнорування урядом пропозицій та рекомендацій геологічної громадськості. Але тільки тепер, коли змінився не тільки уряд, а й країна в цілому, починають розроблятися відповідні механізми, спрямовані на тісну співпрацю з урядом. Тож можна сподіватися, що голос геологічної спільноти буде почуто.
За звітний період, – повідомив доповідач, – Спілка геологів України провела та взяла участь в організації близько 50 наукових конференцій. Докладно він зупинився лише на одній, присвяченій 150-річчю відкриття, яке ознаменувало виникнення нафтогазової промисловості. Мало хто знає про те, що у Львові 1853 року Ян Зег вперше у світі здійснив перегонку нафти, отримавши гас, і що саме тут було створено першу гасову лампу. Відтоді було розпочато масове виробництво гасу з нафти, але після особистої трагедії Ян Зег відійшов від справ, і виробництвом гасу більш успішно зайнявся його колега – Ігнатій Лукасевич. Розгорнувши активну діяльність, він перевів основну її частину на територію Кросно (Польща), і згодом вулиці Відня було освітлено гасовими ліхтарями. Проте саме Україна є колискою нафтогазової промисловості світу. У Польщі 2003 рік було оголошено роком Лукасевича, адже поляки трактують події, пов’язані з відкриттям гасової лампи, як суто свій здобуток. Спілка геологів України відновила історичну справедливість, провівши у Львові наукову конференцію «Історія, сучасний стан та перспективи розвитку нафтогазової промисловості України в контексті міжнародної інтеграції» та встановивши бронзову меморіальну дошку, виготовлену власним коштом. На жаль, усі пропозиції та звернення по допомогу до організацій, зокрема до НАК «Нафтогаз України», залишились без відповіді. Не було підтримано також і ідею створення у Львові музею нафтогазової промисловості України.
Голова UAG зазначив, що вже на самому початку її існування постало питання активної співпраці зі світовою геологічною спільнотою. Було проведено відповідну роботу, в результаті якої діяльність організації нині не обмежується лише Україною. Спілка є асоціативним членом Європейської асоціації геологів науковців та інженерів (EAGE) і Американської асоціації нафтових геологів (AAPG) – найвпливовішої геологічної громадської організації, яка видає науковий журнал, бюлетені, проводить міжнародні конференції, опікується вихованням молоді. У 2001 р. Спілка приймала в Києві голову цієї асоціації Роберту Гріс. Її візит в Україну, під час якого відбулася презентація очолюваної нею організації, став першим до країн СНД. А минулого року пані Гріс приїздила вже до Спілки геологів України з приватним візитом.
Співпраця з цією асоціацією розвиватиметься і впродовж наступних 5 років, тобто Спілка братиме участь в усіх великих конференціях AAPG, почнеться обмін студентами, фахівцями, публікаціями в друкованих виданнях.
EAGE – впливова європейська організація, у роботі якої Спілка також бере участь. Інтеграція у світову геологічну спільноту і надалі залишатиметься одним з головних пріоритетів діяльності Спілки геологів України.
Значну увагу доповідач приділив друкованому органу Спілки – журналу «Геолог України». Вийшло вже 8 номерів цього видання. Журнал цікавий, знайшов своє місце серед подібних видань. Тут друкуються матеріали з історії геології та геологічних досліджень, наукові та науково-популярні статті, тематичні огляди, спогади ветеранів, критичні та дискусійні матеріали, художні та поетичні твори, авторами яких є геологи. Журнал систематично знайомить читачів з людьми, які уславили вітчизняну геологію. Один з номерів було повністю присвячено 170-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка та 60-річчю його геологічного факультету.
Незабаром структуру журналу буде дещо змінено. Наукові публікації зараховуватимуться ВАК як фахові, зросте кількість публіцистичних, дискусійних матеріалів, спрямованих на формування громадянського суспільства в Україні. Заплановане створення суто наукового видання – збірника наукових праць, що виходитиме паралельно з журналом.
Велику роботу в рамках Спілки геологів здійснює Рада ветеранів, яку заснував та очолював П.Ф. Шпак. Його наступник М.М. Гавриленко гідно продовжує і розбудовує розпочату справу. Нині Рада ветеранів – це декілька осередків, які об'єднують велику когорту членів Спілки.
Розроблено та виготовлено нагороди Спілки геологів України – Срібний та Золотий нагрудні знаки. За відданість геології, за значний вклад у її розвиток 94 геолога було відзначено Срібним знаком і 101 – Золотим. Іменними геологічними молотками, на яких, як на іменній зброї, вигравіруване ім'я нагородженого, вшановувала Спілка видатних геологів, які працюють у полі.
Геологія – це мистецтво, яке передається з покоління в покоління і якому не можна навчити лише за підручником, наголосив П.О. Загороднюк. І хоча неабиякою нинішньою проблемою є «старіння» кадрів, серед сучасної «геологічної» молоді є чимало таких, які можуть стати достойними продовжувачами традицій українських геологів. Для цього вони мають працювати не в кіосках, а в геологічному виробництві й науці. Саме тому особливу увагу Спілка приділяє роботі з молоддю.
Проведено декілька міжвузівських науково-практичних конференцій, обговорюється ідея створення Міжвідомчого навчально-методичного координаційного центру, який буде опікуватися підготовкою молодих фахівців. З метою оволодіння передовими технологіями, що відповідають світовому рівню, центр організує післядипломне навчання випускників вищих навчальних закладів, буде сприяти їх подальшому фаховому росту, займаєтися пошуком замовлень та працевлаштуванням молодих спеціалістів-геологів, забезпечуватиме кваліфікованими кадрами тимчасові колективи, що створюються спеціально для виконання окремих проєктів і завдань, виграних на умовах тендеру як в Україні, так і за кордоном.
Центр зформує банк даних про випускників вищої школи, молодих фахівців, які потребують підвищення кваліфікаційного рівня та працевлаштування або шукають роботу у відповідності до свого професійного досвіду й знань.
Спільно з методичною комісією «Геологія» Міністерства освіти і науки України Центр координуватиме питання переліку спеціальностей і спеціалізацій та підготовки спеціалістів-геологів згідно із заявками й пропозиціями підприємств геологорозвідувального виробництва, інститутів і видобувних організацій України.
Так, зроблено вже чимало. Але, – наголосив доповідач, – можна було зробити значно більше. Саме тому слід приділити неабияку увагу планам на наступні 5 років.
Головне у майбутній діяльності – якомога активніше впливати на урядові структури, доносити до них голос геологічної громадськості, аби сприяти виходу галузі з глибокої кризи. Потрібно формувати цивілізовані відносини, широко запроваджуючи міжнародний досвід, зокрема, в ліцензуванні. Через помилки, а часом і зловживання в цій сфері, відсахуються інвестори, потерпає держава.
За президентства Л.Д. Кучми було видано Указ про здійснення громадського контролю за видачею ліцензій, і хоча реально він, звичайно, не здійснювався, навіть попередні уряди усвідомлювали його потрібність. Тому UAG планує брати участь в експертизі та громадському контролі за наданням ліцензій на надрокористування та виконанням суб'єктами підприємницької діяльності ліцензійних умов. Таку громадську експертизу здійснюватиме Експертна рада, до роботи в якій залучено відомих фахівців – членів Спілки.
У майбутньому, зберігаючи існуючі джерела фінансування, потрібно розробити систему членських внесків. Організація повинна стати корисною і потрібною для підприємств галузі, надаючи на взаємовигідній основі за окремими ґрантами відповідні послуги. Є сподівання, що значну частку у майбутньому фінансуванні Спілки становитимуть надходження від рекламних повідомлень, що публікуватимуться в журналі «Геолог України».
У планах – видання довідника «Хто є хто в геології України», до якого ввійдуть матеріали з історії української геології, розповіді про видатних геологів минулого й сьогодення. У довіднику також буде розміщено рекламу геологічних підприємств, перелік виконуваних ними робіт і послуг, охарактеризовано їх фаховий потенціал, технічне оснащення тощо. Уже надійшли матеріали для довідника від ДП «Чернігівнафтогазгеологія», ДКЗ України, Центру аерокосмічних досліджень Землі, Інституту геологічних наук НАНУ, Волинського держуніверситету ім. Лесі Українки, КП «Кіровгеологія», Харківського УкрНДІгазу, ДП «Чернігівнафтогазгеологія», ДП «Полтава РГП», ТОВ «Галс-Лтд». Доповідач закликав брати активну участь у формуванні довідника, особливо в осередках Спілки, з тим, щоб він побачив світ уже нинішнього року.
Серйозну увагу, – наголосив П.О. Загороднюк, – UAG приділятиме збереженню геологічних пам’яток України. З метою їх подальшої каталогізації, популяризації та охорони у жовтні 2004 року разом з Держкомприродоресурсів України було проведено науково-методичний семінар «Геологічні пам’ятки України».
У ході приватизації землі багато геологічних пам’яток опиняється на територіях приватних підприємств, що практично унеможливлює доступ до них. Так, зокрема, уже втрачено можливість вивчати геологічні об’єкти й навчати студентів на унікальних відслоненнях, що на Трахтемирівському півострові. Це серйозна проблема, яка має стосуватися всіх.
Спілка геологів веде активну підготовку до 40-ї річниці святкування Дня геолога в Україні. Заплановано організувати зустріч з урядом, щоб нове керівництво змогло почути голос української геологічної спільноти. До святкування буде залучене широке коло громадськості. Урочистості відбудуться в приміщенні Київського театру ім. Івана Франка і в польових умовах.
Банкнотно-монетний двір НБУ виготовляє другу партію нагрудних знаків Спілки геологів, а також новий комплект медалей «За внесок у мінералогію». До ювілею академіка Лазаренка виготовлено 10 таких медалей. Медаллю нагороджує UAG за поданням Українського мінералогічного товариства – колективного члена Спілки. У планах – створення медалі «За заслуги в геології», але за браком коштів її ще не розроблено.
Наприкінці свого виступу голова Спілки запропонував обрати невелике, але працездатного правління. Адже головне завдання Спілки на наступні роки – перенесення центру тяжіння з центрального апарату на місця, зміцнення осередків, створення дієздатних колективів у регіонах, які б генерували ідеї, виходили з ініціативами. Ніяке правління, наголосив П.О. Загороднюк, не може замінити тих, хто працює в регіонах. Тому новообраному правлінню потрібно буде відвідати всі осередки, забезпечити їх оргтехнікою та електронним зв’язком.
У журналі «Геолог України» буде створено спеціальну рубрику, яка висвітлюватиме життя осередків.
В обговоренні доповіді взяли участь К.Ю. Єсипчук, М.М Гавриленко – заступник генерального директора ТОВ «Галс-Лтд», Л.С. Галецький – виконуючий обов’язки завідувача відділом геології корисних копалин ІГН НАН України, Є.О. Яковлєв – завідувач відділом, головний науковий співробітник Інституту проблем національної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, М.В. Жикаляк – генеральний директор ДРГП «Донецькгеологія».
У своєму виступі М.М. Гавриленко наголосив, що реорганізацію геології доцільно було б здійснювати лише після реорганізації видобувної галузі країни. Промовець висловився за активізацію роботи регіональних осередків Спілки та надання їм ширших повноважень, запропонував звернутися до президента і прем’єр-міністра України з листами-пропозиціями щодо реорганізації геологічної галузі.
Цікаву тенденцію в житті геологічної спільноти України відзначив Є.О. Яковлєв: водночас із занепадом Державної геологічної служби відбулося становлення та розпочався стрімкий розвиток громадського об’єднання фахівців-геологів. На прикладі США він показав, яку увагу розвинені демократичні країни приділяють мінеральним ресурсам. Зокрема, при президенті США вже понад 20 років працює Рада з мінеральної сировини.
Виступаючий схвально поставився до посилення ролі регіональних осередків та їхнього впливу на місцеві органи влади, підтримав ідею доповідача запропонувати владним структурам враховувати думку громадськості при призначенні керівників галузі.
М.В. Жикаляк наголосив на тому, що ДРГП «Донецькгеологія», яким він керує, стало колективним членом UAG ще тоді, коли це об’єднання перебувало в стадії формування, а тому таке рішення було непопулярним. Спілка геологів, а радше гільдія геологів, захищає фахові інтереси та бореться за збереження статусу геолога. Нове завдання UAG – популяризація її діяльності, створення бренду. На переконання промовця, Спілка зобов’язана відображати увесь спектр геологічних досліджень без перекосу в бік нафтових і газових геологів. Вона має брати участь у створенні законодавчого поля галузі, об’єктивно, обґрунтовано та систематично доносити думки геологічної громадськості до владних структур.
Делегати з’їзду відкритим голосуванням обрали новий склад правління: Л.Ф. Гафич, Г.М. Ладиженський, М.М. Гавриленко, П.М. Калашник, В.В. Огар, Г.А. Лівенцева, В.В. Шунько, секретар – О.В. Фоя.
Головою правління ВГО «Спілка геологів України» переобрано П.О. Загороднюка.