Приєднатися до Спілки

Проєкт ONEGEO.COM

IV З'їзд геологів України

ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ UAG ЗА 10 РОКІВ, ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗІ, ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ ТА ПЛАНИ ЩОДО МАЙБУТНЬОГО РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЇ. ЗВІТНА ДОПОВІДЬ ГОЛОВИ ПРАВЛІННЯ ВГО «СПІЛКА ГЕОЛОГІВ УКРАЇНИ» ЗАГОРОДНЮКА П.О. на ІV З’їзді геологів України, 2010 р.

1. Історичні передумови та спроби створення першого професійного об’єднання геологів

У першій половині ХХ століття Російська імперія, до складу якої входила більшість українських земель, переживала бурхливий період соціальних потрясінь та реформ, який вплинув на всі аспекти громадського життя, у тім числі і на геологічну науку та практику. Економічна депресія 1904– 1908 рр. змінилася великим промисловим піднесенням 1909–1913 рр., яке було обірване початком Першої світової війни 1914 року. В свою чергу, промислове піднесення потребувало геологічного забезпечення, а отже, супроводжувалося інтенсивним розвитком геологічних робіт та організацій.

Україна стала одним із центрів економічного підйому в Російській імперії. Так, на початку ХХ ст. лише п’ять найбільших металургійних заводів півдня України (Юзівський, Дніпровський, Олександрівський, Петровський, Донецько-Юр’ївський) виробляли понад 25% загальноросійського чавуну. Поряд з цим цукрові заводи Терещенка, Харитоненка, Ярошинського, Бобринського, Бродського виробляли понад 60% цукру-рафінаду в Російській імперії.

Економічна криза (1904–1908 рр.) призвела до закриття багатьох фабрик, заводів, шахт, рудників, зростання безробіття (так, із 79 рудників Кривбасу працював лише 41). У той же час на тлі масового розорення дрібних підприємств (близько 3 тисяч) зростала централізація виробництва і посилювалася роль великих підприємств, відбувалася концентрація капіталу, людських ресурсів і виробничих потужностей. На великих підприємствах України працювало понад 44% усіх робітників, тоді як у США – лише 33%.

За короткий час економічного піднесення (1909–1913 рр.) Донбас став загальноімперським центром вугільної та металургійної промисловості; Нікопольський басейн – марганцевої; Кривий Ріг – залізорудної та металургійної; Таврія та Лівобережна і Правобережна частини України – базою вирощування зернових культур і цукрових буряків (що стимулювало розвиток борошномельної промисловості та цукроваріння).

Усе це супроводжувалося інтенсивним промисловим та житловим будівництвом, розбудовою доріг, мостів, комунікацій та мережі залізничного транспорту і вимагало пошуку та розвідки родовищ не лише металічних та енергетичних корисних копалин, але й будівельних матеріалів (в тому числі й декоративно-облицювального каміння), достатніх запасів наземних і підземних вод, а також очистки промислових стоків. Розвиток сільського господарства потребував мінеральних добрив (зокрема, фосфоритів) та дослідження якості ґрунтів, що стимулювало розвиток вітчизняної школи четвертинної геології і ґрунтознавства. Зокрема, на замовлення Полтавського земства над складанням карти ґрунтів губернії протягом 1890–1891 років працював Володимир Іванович Вернадський (під керівництвом Василя Васильовича Докучаєва).

Так, що стосується металургії, наприкінці 1913 року частка України в загальноросійському виробництві чавуну становила 69%, сталі 57%, прокату 58%. У порівнянні з 1900 роком, виробництво чавуну в Україні збільшилося у 2 рази, вугілля – у 2,5 раза, значно зросло залізничне будівництво, підвищилася продуктивність у важкій промисловості. Завдяки помітному зростанню врожайності сільськогосподарських культур протягом 1910–1913 років активізувалися цукрова, горілчана, борошномельна галузі.

За всіма цими економічними успіхами стояло потужне геологічне забезпечення, зумовлене значними досягненнями вітчизняної школи геологів. На той час геологічна наука і практика розвивалася переважно при вищих навчальних закладах: університетах (на кафедрах геологічного спрямування при природничих відділеннях фізикоматематичних факультетів), гірничих та політехнічних інститутах, а також в структурі «Геолкому». Окрім того, геологи посідали почесне місце в структурі Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук.

Стосовно України це були Харківський, Київський та Новоросійський (в Одесі) університети, Катеринославський (в нинішньому Дніпропетровську) гірничий інститут та Київський політехнічний інститут.

«Геологический комитет» (або ж «Геолком») був предтечею державної геологічної служби. Заснований у 1882 році (за ініціативи О.П. Карпінського, Ф.М. Чернишова, Г.П. Гельмерсона та ін.), він об’єднав багатьох видатних геологів, зокрема українців – Миколу Івановича Андрусова (закінчив Новоросійський в Одесі університет у 1884 році), Олексія Олексійовича Борисяка (уродженець міста Ромни на Полтавщині, нині – Сумщина, закінчив Петербурзький університет у 1898 році), Володимира Івановича Вернадського (закінчив Петербурзький університет у 1885 році), Георгія Миколайовича Висоцького (уродженець міста Глухова на Чернігівщині, нині – Сумщина, закінчив Петровську сільськогосподарську академію у Москві в 1890 році), Африкана Миколайовича Криштофовича (закінчив Новоросійський в Одесі університет у 1908 році), Володимира Васильовича Різниченка (народився поблизу міста Ніжина на Чернігівщині, закінчив Харківський університет у 1896 році), Павла Аполлоновича Тутковського (уродженець Київської губернії, нині – Вінниччина, закінчив Київський університет святого Володимира в 1882 році) та багатьох інших.

Пізніше, в добу Української революції (при Центральній Раді) та національно-визвольної боротьби, було створено «Укргеолком» (з 1 лютого 1918 року), який очолив видатний вчений-геолог Володимир Іванович Лучицький.

Напередодні Першої світової війни Україна мала потужний науковий та виробничий геологічний потенціал. Тому й не дивно, що саме українські геологи ініціювали створення першого фахового об’єднання, свого роду профспілки геологів Російської імперії.

Ініціатором історичної події став відомий харківський геолог, редактор «Ежегодника по геологии и минералогии России» Микола Йосипович Криштафович, який працював у харківському Інституті сільського господарства і лісництва. У цей час (1916 р.) ще тривала Перша світова війна, яка загострила соціальні протиріччя в суспільстві і врешті-решт призвела до кривавої більшовицької революції.

Необхідність створення спілки геологів, яку запропонував назвати «Русским геологическим обществом», вчений мотивує потребою об’єднати зусилля геологів Російської імперії для вирішення важливих наукових і виробничо-промислових завдань, котрі накопичилися у зв’язку з викликами світової війни. М.Й. Криштафович розробив і проєкт статуту Русского геологического общества, доповнений харківським професором Д.М. Соболєвим та київським професором В.І. Лучицьким.

Проєкт статуту було надіслано геологам, які гуртувалися переважно при геологічних кафедрах університетів Петрограду, Москви, Одеси, Казані, Катеринослава, Варшави, Києва та інших крупних центрів Російської імперії. У зверненні автора документа зазначалося: «Напечатав проєкт, выработанного мною устава Русского геологического общества, я разослал его всем геологам, минералогам, петрографам, почвоведам, палеонтологам, динамогеологам, физикогеографам и гидрологам, русским и работающим в России, адреса которых мне были известны, при печатном письме от 1 февраля 1916 года… Все замечания на прилагаемый проєкт Русского геологического общества будут указаны при общей их сводке и предоставлены Съезду уполномоченных геологов. О времени и месте Съезда уполномоченных геологов будет сообщено дополнительно в каждое геологическое учреждение и во все научные общества и организации, в деятельности которых принимают участие геологи. Всю корреспонденцию, в связи с учреждением Русского геологического общества и с выработкой его Устава, прошу направлять, впредь до особого извещения, на мое имя в город Харьков, Каплуновская,7, Институт сельского хозяйства и лесоводства. Примите уверения в совершенном почтении и полном уважении. Николай Иосифович Криштафович».

Справа зрушила з місця: почалося конструктивне обговорення проєкту статуту, і вже 15 березня 1916 року група харківських геологів (всього 23 особи, в тому числі сам Микола Криштафович та професори Д.М. Соболєв, А.В. Гуров, П.Ф. Бараков, С.П. Попов, П.П. П’ятницький, В.П. Смирнов) розробила новий варіант статуту, назвавши його «харківським».

У зверненні до колег зазначалося: «Находящиеся в настоящее время в Харькове геологи и лица сопредельных с геологией специальностей, обсудив разосланный Н. И. Криштафовичем проєкт Устава Русского геологического общества, признали образование такого общества в высшей степени желательным, а основной принцип проєкта (автономность местных отделов и их объединение по типу ассоциаций) совершенно правильным. Внесши в проєкт некоторые частичные поправки, совещание постановило ознакомить с ними иногородних геологов. Харьковский вариант проєкта при сем прилагается». При цьому пропонувалося змінити назву організації на «Общество русских геологов».

На ім’я М.Й. Криштафовича продовжували надходити зауваження та доповнення до проєкту статуту, підготовлені геологами Одеси (від 19 лютого 1916 року, 4 прізвища, в тому числі В. Ласкарєв та В. Крокос); Петрограду (від 16 березня, 19 прізвищ, в тому числі М. Андрусов, О. Борисяк, О. Архангельский, Ф. Левінсон-Лессінг та ін.); Москви (від 28 березня, 21 прізвище на чолі з професором університету, головою Геологічного відділення Імператорського товариства любителів природознавства, антропології та етнографії О. Павловим); Казані (не датоване, 8 прізвищ); Варшави (від 14 травня, з Геолого-палеонтологічного кабінету місцевого університету – 2 прізвища); Катеринослава (від директора Гірничого інституту М. І. Лебєдєва, 17 травня).

Окрім того, 21 березня 1916 р. в Петрограді, в приміщенні Геологічного комітету, під головуванням Ф.Ю. Левінсон-Лессінга відбулася багатолюдна нарада столичних геологів (70 прізвищ, в тому числі такі авторитети, як О.О. Борисяк, В.І. Вернадський, О.П. Карпінський, Д.І. Мушкетов, Є.С. Федоров, О.Є. Ферсман та ін.). На поважний представницький форум спеціально із Харкова приїхав і Микола Йосипович Криштафович. Ініціатором зібрання був академік О.П. Карпінський, який і відкрив його. Потім з доповіддю виступив М.Й. Криштафович, виклавши свою ідею створення «Общества русских геологов».

Нарада прийняла такі історичні постанови:

  1. 1. «Потребность в объединении геологов признана единогласно.
  2. Признано желательным создание особой организации для осуществления объединения геологов при помощи устройства периодических съездов для совместных научных геологических экскурсий, для кооперации в научных работах геологов, для содействия и помощи научным работам местных провинциальных организаций и проч.
  3. Для разработки проєкта такой организации соответственно с запросами всех русских геологов признано необходимым созвать Всероссийский съезд геологов.
  4. Постановлено обратиться к геологам-академикам с просьбою поднять вопрос о созыве названного съезда при Императорской академии наук. На случай невозможности осуществления в ближайшем времени многочисленного съезда признано возможным согласиться на съезд от отдельных местных геологических групп и организаций, причем эти группы и организации должны будут предварительно разработать свои проєкты организаций и избрать делегатов на съезд.
  5. Образовать Организационный комитет съезда в составе академиков Н.И. Андрусова, В.И. Вернадского, князя Б.Б. Голицина, А.П. Карпинского и А.П. Павлова с правом кооптировать необходимых для работы комитета лиц».

Здавалося, що до створення «Общества русских геологов» залишився всього один крок, але безжальний молох кривавої світової війни вносив свої поправки. Економічні проблеми, а потім революційні заворушення 1917 року, зречення царя, наростання суспільного безладу, поразки на фронтах зірвали плани геологів. Чимало з них було мобілізовано на фронт, де вони використовували свої знання для розв’язання проблем діючої армії (пошук будівельних матеріалів для фронтових потреб, інженерно-геологічне забезпечення спорудження мостів, переправ, військових об’єктів, розвідка запасів питної води і т.д.).

Багато геологів працювало в Комісії з вивчення природних виробничих сил Росії (КЕПС), організованій у 1915 році за ініціативи академіка В.І. Вернадського (очолював комісію по 1930 рік).

Що ж стосується України, то центром консолідації зусиль українських геологів стали новостворені в добу Центральної Ради Український геологічний комітет (перший керівник – професор В.І. Лучицький) та заснована гетьманом П.П. Скоропадським Українська академія наук (УАН, пізніше – ВУАН, перший президент – академік В.І. Вернадський).

Предтечею УАН було Українське наукове товариство (УНТ) у Києві, покликане до життя революційними подіями 1905–1907 років. Статут УНТ було затверджено 1906 року, а 21 квітня 1907-го відбулися перші збори, на яких обрали керівництво трьох новостворених секцій – філологічної, історичної та математично-природничої. У складі останньої помітну роль грали геологи. Пізніше, на початку 1918 року, у Києві було організовано Крайовий комітет охорони природи (на чолі з П.А. Тутковським), а у Полтаві – Товариство любителів природи (на чолі з В.І. Вернадським).

Обраний першим за списком, академік П.А. Тутковський став засновником першого в Україні науково-дослідного геологічного інституту (в 1926 році, нинішня назва – ІГН НАНУ). Що ж стосується УНТ, то з часом товариство увійшло до складу УАН, внаслідок чого академія змінила назву на ВУАН (нині – НАН України).

Мрія харківського геолога Миколи Йосиповича Криштафовича та його колег про створення спілки геологів знайшла своє втілення вже в умовах незалежної України, коли в 2000 році була заснована Спілка геологів України, яка об’єднала в своїх лавах тисячі геологів-професіоналів сучасної України.

Під час роботи над створенням Спілки геологів України її ініціатори ґрунтовно працювали з історичними матеріалами та архівними документами. Текст статуту «Общества русских геологов», дещо поправлений і адаптований до нових умов, взято за основу для написання статуту Спілки геологів України. Уся робота сучасної Спілки геологів з моменту її заснування – це втілення замислів вітчизняних геологів, які ще у 1916 році були готові до створення громадського фахового об’єднання. Саме тому на логотипі UAG викарбувано дату – 1916.

2. Організація і структура

На початку 2000 р. за ініціативи групи геологів, які спирались на вітчизняні історичні традиції та міжнародний досвід, було створено Всеукраїнську громадську організацію «Спілка геологів України», покликану підтримувати геологічну науку й освіту, підносити престиж професії геолога, всіляко сприяти дослідженню та розвитку мінерально-сировинної бази нашої держави, раціональному використанню надр та збереженню геологічної спадщини.

Основним напрямом діяльності Спілки геологів є сприяння розвитку мінерально-сировинної бази та зміцнення матеріально-технічного і законодавчого забезпечення геологорозвідувального виробництва України, а саме:

  • впровадження нових технологій, зокрема передових зарубіжних здобутків;
  • організація наукових геологічних форумів, міжнародних конференцій, участь у роботі геологічних асоціацій та комітетів;
  • розробка та виконання науково-просвітницьких програм (організація геологічних шкіл, семінарів, екскурсій, польових експедицій, публікація монографій, збірок наукових праць, геологічних карт та інших видань, вивчення й охорона геологічних пам’яток, створення науково-популярних фільмів, підтримка геологічних музеїв та ін.);
  • підготовка та внесення пропозицій до органів державної влади щодо оптимізації геологорозвідувального процесу й експертиза перспективних напрямів пошуків корисних копалин.

Нині організація налічує 24 територіальні осередки, розташовані в обласних центрах (Львівський, Івано-Франківський, Рівненський, Хмельницький, Чернівецький, Закарпатський, Волинський, Луганський, Донецький, Харківський, Дніпропетровський, Житомирський, Сумський, Вінницький, Чернігівський, Запорізький, Одеський, Черкаський, Кіровоградський, Полтавський, Київської області), містах Києві та Севастополі, у Республіці Крим. Під час організації Спілки колективними членами до її складу увійшли 47 геологічних товариств, асоціацій та підприємств, зокрема Державна геологічна служба України, Українське мінералогічне товариство, Українське палеонтологічне товариство, Державна комісія України по запасах корисних копалин, Національна академія гірничих наук України, Інститут геологічних наук НАН України, Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Державне наукововиробниче підприємство «Державний інформаційний геологічний фонд України» (ДНВП «Геоінформ України»), Державне геологічне розвідувальне підприємство «Донецькгеологія», Центр аерокосмічних досліджень Землі НАН України, КП «Південукргеологія», ПДРГП «Північгеологія», КП «Кіровгеологія», ДГП «Укргеофізика», ДАТ «Чорноморнафтогаз», ВАТ «Укрнафта», ЗАТ «Концерн Надра», Київський геологорозвідувальний технікум, Дрогобицький нафтовий технікум та ін. Кількість індивідуальних членів Спілки зросла до 4000 і продовжує збільшуватися.

Вищим органом Спілки геологів України є з’їзд, що обирає правління та його голову.

Спілка має зареєстрований логотип, а також нагрудні знаки та посвідчення, які отримує кожен індивідуальний член організації. Розроблено та виготовлено нагороди Спілки геологів України – Срібний та Золотий нагрудні знаки, медаль «За заслуги» I, II та III ступенів, Іменний геологічний молоток. До ювілею академіка Євгена Костянтиновича Лазаренка запроваджено медаль «За внесок у мінералогію», якою UAG нагороджує за поданням Українського мінералогічного товариства.

Громадська організація «Спілка геологів України» є неприбутковою. Згідно зі статутом вона фінансується головним чином за рахунок членських та благодійних внесків громадян, підприємств, установ та організацій, надходжень від господарської, комерційної та іншої діяльності підприємств і організацій, створених Спілкою. Тому для надання окремих видів послуг, зокрема проведення експертиз, створено дочірнє підприємство – Експертна рада Спілки геологів України.

Проте основний тягар фінансового забезпечення діяльності UAG (проведення з’їздів та конференцій, видавничі витрати на журнал «Геолог України», заробітна платня співробітників, утримання офісу, орендна плата, придбання меблів, оргтехніки, оплата телефонних та поштових витрат) несе генеральний спонсор спілки – ЗАТ «Концерн Надра».

3. «Концепція реформування геологічної галузі» – І З’їзд геологів України

Перший в історії нашої держави з’їзд геологів України відбувся у травні 2000 р. за ініціативи Всеукраїнської громадської організації «Спілка геологів України». Він відіграв велику роль у житті держави, адже на розгляд делегатів було винесено підготовлену Спілкою Концепцію реформування геологічної галузі відповідно до умов ринкової економіки. Документ було розроблено на підставі вивчення досвіду функціонування геологічних служб у розвинутих країнах Західної Європи та Північної Америки. У Радянському Союзі діяла система, згідно з якою підприємство, що видобувало корисні копалини, вносило до бюджету плату за геологорозвідувальні роботи, а вже з бюджету ці кошти поверталися на підприємства, які виконували геологічну розвідку. При цьому розвідані родовища передавали видобувачам з балансу на баланс. Кошти, які видобувні компанії спрямовували до бюджету, перестали надходити до геологорозвідувальних підприємств, оскільки держава використовувала їх для інших, більш нагальних, потреб. Система стала працювати неефективно. Безкоштовна передача повністю розвіданого родовища іншим суб’єктам підприємницької діяльності суперечила законам ринкової економіки.

У розвинутих країнах діє інша система. Там геологічні служби мають можливість впливати на засади державної політики у сфері надрокористування і проводять лише регіональні дослідження. Видобувні компанії власним коштом виконують пошукові роботи і розвідують родовища, беручи на себе всі фінансові витрати та ризики.

25 травня 2000 р. Український дім у Києві став ареною дискусії щодо шляхів реформування і подальшого розвитку української геології. В обговоренні нагальних питань взяли участь народні депутати, представники урядових кіл, виробничих організацій, академічної науки, вищих навчальних закладів, профспілок.

Зрештою після жвавої полеміки I З’їзд в цілому схвалив розроблену на базі світового досвіду концепцію реорганізації галузі «Геологія і розвідка надр». Затверджений та потім опублікований документ включав передумови і принципи реорганізації управління галуззю. Окрім того, він передбачав також конкретні напрями і заходи з реструктуризації геологічних підприємств протягом 2000–2005 років. Зокрема, у документі наголошувалось на системній кризі геологічного виробництва в країні, на зниженні результативності і ефективності геологічних досліджень, падінні конкурентоспроможності геологічних підприємств, катастрофічному стані матеріально-технічної бази, значній моральній та фізичній зношеності основних фондів. Така ситуація призвела до різкого зменшення обсягів геологорозвідувальних робіт, хронічної невиплати зарплати, відтоку спеціалістів та втрати престижності професії геолога. Все це призвело до зменшення приросту розвіданих запасів низки важливих для функціонування економіки держави корисних копалин, викликало падіння обсягів їхнього видобутку.

У концепції зазначалось, що архаїчне геологічне виробництво і сама структура управління галуззю, як і керівні геологічні структури, успадковані від планової економіки, ніяк не пристосовані до нової ринкової економіки.

Для виходу з кризи, зняття суперечностей між вимогами ринку та застарілими принципами діяльності підприємств концепція передбачала функціонування Державної геологічної служби України як ефективної системи управління геологічною галуззю, контроль за процесами користування надрами та формування національної політики у забезпеченні власними енергоносіями і мінерально-сировинними ресурсами. На думку авторів документа, в ході реформування галузі державну частку геологічної служби із власним виробництвом варто залишити, водночас забезпечивши її належним бюджетним фінансуванням. Державна геологічна служба у складі Міністерства екології та природних ресурсів здійснює державну політику з використання охорони надр, надає ліцензії на розробку корисних копалин, контролює їхній видобуток. На основі аналізу діяльності підприємств, що входять до системи управління Держкомгеології, концепція передбачала поділ підприємств на дві групи. До першої увійшли б підприємства, які, як і раніше, підпорядковуватимуться Державній геологічній службі та фінансуватимуться з бюджету. Зокрема, «Геоінформ», що збирає, зберігає та обробляє геологічну інформацію, науково-дослідні інститути, декілька регіональних геологічних та державних підприємств.

Натомість підприємства, які здійснюють геологорозвідувальний сервіс для компаній, що видобувають корисні копалини, мають стати самостійними підрозділами, переважно приватизованими. Ця група підприємств має бути відділена від Державної геологічної служби, але вони можуть і повинні виконувати державні замовлення, наприклад на регіональні роботи, за окремими угодами з обов’язковим проведенням тендерів. Економічна свобода, надана таким підприємствам, дає їм можливість проявити більшу ініціативу, більшу винахідливість, швидше адаптуватись до ринкової економіки та створити в Україні гідну конкуренцію зарубіжним компаніям. Тим більше що в Україні, попри глибокі кризові явища у геологічній галузі, збереглися спеціалісти високої кваліфікації, і це головне надбання нашої геології.

Концепцією передбачалось також ефективне функціонування за ринкових умов підприємств, які здійснюють геологорозвідувальний сервіс, зокрема геологічне вивчення територій з метою виявлення перспективних площ, сейсмічну розвідку, розвідувальне та експлуатаційне буріння, комплекс промислово-геофізичних робіт в розвідувальних та експлуатаційних свердловинах, моніторинг родовищ, ремонт свердловин тощо.

Досвід інших держав свідчить, що нафтогазова промисловість найінтенсивніше розвивається там, де нарощуванням запасів займаються самі ж видобувні компанії, інвестуючи частину власного прибутку у пошук та розвідку родовищ нафти і газу. Концепцією пропонувалось створення у складі Мінекоприроди ліцензійної палати, яка б не лише видавала дозволи природокористувачам, але й визначала доцільність розробки тих або інших природних ресурсів. Надзвичайно важливо, аби під час розробки родовищ корисних копалин враховувався не лише економічний, а й екологічний ефект.

Рішення з’їзду та положення прийнятої концепції лише частково були втілені у життя. Зокрема, до функцій Державної геологічної служби як урядового органу державного управління у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України входить здійснення стратегічного планування та геологічного вивчення надр і наслідків надрокористування з урахуванням потреб суспільства. На жаль, дотепер відсутня державна політика щодо розвитку геологічної та нафтогазової галузей, розроблена українськими геологами і підтримана І З’їздом геологів України.

4. «Збережемо та примножимо надбання поколінь геологів України!» – ІІ З’їзд геологів України

Основа подальшого розвитку геологічної галузі була визначена на ІІ З’їзді геологів України (жовтень 2003 року). Вона включала раціональне використання надр та збереження геологічної спадщини. Своєрідним скарбом нашої країни є значна кількість (близько тисячі) унікальних природних об’єктів – геологічних пам’яток, що мають наукову, пізнавальну та мистецько-естетичну цінність. Вони є матеріальними та духовними свідками давніх епох і у разі руйнування не підлягають відтворенню, а тому потребують особливого до себе ставлення і збереження.

Як зазначалось раніше, створення Спілки геологів було викликано потребою в об’єднанні геологів у єдину спільноту заради формування геологічної громадськості, думку якої слід враховувати чиновникам від геології. Триває подальший занепад галузі, відсутнє конкретне бачення і чітке розуміння її майбутнього, тому незаперечною стає роль Спілки геологів України та інших громадських фахових організацій у важливій справі збереження геологічної спадщини. Не секрет, що під час приватизації землі багато геологічних пам’яток, унікальних природних об’єктів, опинившись на приватних територіях, стали практично недоступними для вивчення.

У обговоренні піднятих на з’їзді проблем геології взяли участь відомі вчені та виробничники: П. Демченко, голова правління НАК «Надра України», М. Кравчук, голова Профспілки працівників геології, II З’їзду геологів України геодезії та картографії України, М. Ковалко, президент Української нафтогазової академії, В. Павлишин, голова мінералогічного товариства України, В. Металіді, генеральний директор ПДРГП «Північгеологія», Є. Яковлєв, завідувач відділу природних ресурсів Українського інституту досліджень навколишнього середовища і ресурсів при РНБО України та багато інших.

Через руйнівні процеси в галузі гинуть та втрачаються в експедиціях унікальні геологічні матеріали: первинна геологічна інформація, геофізичні дані, мінералогічні, петрографічні, палеонтологічні колекції. Особливу тривогу викликає ситуація, що склалась із керном, важливим первинним фактичним матеріалом, який використовується для визначення віку та речовинного складу порід і корисних копалин, а також їхніх петрофізичних, фізичних, фізико-хімічних характеристик.

У виступах прозвучало занепокоєння станом справ в енергетичній сфері. Оскільки за рахунок власного видобутку вуглеводнів задовольняється лише частина потреб народного господарства, нафтогазовий комплекс України значною мірою залежить від світових політичних та економічних тенденцій в енергетичній сфері. Нарощування власного видобутку вуглеводнів, досягнення максимально можливого рівня забезпеченості власними паливно-енергетичними ресурсами – принципове завдання нашої національної економіки. Недосконалість законів щодо надрокористування, податковий тиск, моральна й фізична зношеність обладнання, нестабільне і недостатнє фінансування, відтік кадрів – все це загострює кризові явища, призводить до відсутності приросту розвіданих запасів вуглеводнів і, як наслідок, спричиняє падіння обсягів їхнього видобутку.

Значну увагу у виступах делегатів було приділено екологічним питанням. Аграрно-сировинний характер економіки України, що склався за часів Радянського Союзу, спричинив низку екологічних проблем. Спостерігається зростання рівня техногенного тиску на ландшафти і геологічне середовище, що проявляється у розораності до 70% території України, наявності до 400 гірничих підприємств, порушення надр на глибину до 1 км і більше на площі в десятки тисяч квадратних кілометрів при загальному освоєнні близько 10% мінерально-сировинних ресурсів. На цьому фоні скорочення кадрового складу геологічної галузі майже у п’ять разів і неритмічне фінансування робіт з вивчення ресурсно-геологічних перспектив надр та їхнього регіонального екологічного стану викликає серйозне занепокоєння. Занепад геологічної галузі стримує розвиток мінерально-сировинної бази нашої держави, формує передумови для обмеження власного видобутку мінеральних ресурсів та зростання їхнього імпорту.

Делегати з тривогою констатували, що недостатня увага владних структур до проблем галузі може призвести до критичної межі, за якою почнуться незворотні процеси скорочення напрямів геологічних досліджень, порушення їхньої комплексності, руйнації геологічних шкіл, створюваних впродовж десятиліть.

Голова Державної геологічної служби Д.С. Гурський зазначив, що реорганізація галузі почала здійснюватись відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр». З’їзд ухвалив в основному «Стратегію розвитку та реформування геологічної галузі України на 2003– 2010 рр.», представлену Д.С. Гурським. Коментуючи документ, Д.С. Гурський наголосив, що під час реалізації стратегії слід брати за основу європейські стандарти організації роботи геологорозвідувальних підприємств, враховувати досвід діяльності геологічних відомств та організацій у державах з ринковою економікою. Також було схвалено роботу Спілки геологів України щодо збереження геологічної спадщини, формування громадської думки стосовно напрямів реформування геологічної галузі, геологічного вивчення і використання надр та прийнято рішення про систематичну публікацію відповідних матеріалів в журналі «Геолог України».

5. «Поглиблення співпраці з міжнародними організаціями та підвищення ролі осередків спілки» – звітно-виборний з’їзд ВГО «Спілка геологів України»

Зазначимо, що вже з самого початку діяльності спілки постало питання активної співпраці зі світовою геологічною громадськістю. Було проведено низку заходів, в результаті чого діяльність об’єднання геологів тепер не обмежується лише Україною. Спілка стала асоційованим членом Європейської асоціації вчених, геологів та інженерів (EAGE), Американської асоціації нафтових геологів (AAPG), Товариства геофізиків-розвідників (SEG) – найвпливовіших геологічних громадських організації, що видають наукові журнали, бюлетені, проводять міжнародні конференції, опікуються вихованням молоді.

У 2001 р. члени спілки приймали в Києві голову AAPG Роббі Райс Гріс. Тоді в Україні – вперше серед країн СНД – відбулася презентація очолюваної нею організації.

Інтеграція у світову геологічну спільноту і надалі залишатиметься одним з головних пріоритетів діяльності Спілки геологів України.

У виступі М.М. Гавриленка, заступника генерального директора ТОВ «Галс Лтд», наголошувалося, що реорганізацію геології доцільно було б здійснювати лише після реорганізації видобувної галузі країни. Промовець висловився за активізацію роботи регіональних осередків Спілки та надання їм ширших повноважень, запропонував звернутися до президента і прем’єр-міністра України з листами-пропозиціями щодо реорганізації геологічної галузі.

Цікаву тенденцію в житті геологічної спільноти України відзначив Є.О. Яковлєв, головний науковий співробітник Інституту проблем національної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України: водночас із занепадом Державної геологічної служби відбулося становлення та розпочався стрімкий розвиток громадського об’єднання фахівців-геологів. На прикладі США він показав, яку увагу розвинені зарубіжні країни приділяють мінеральним ресурсам. Зокрема, при президентові США вже понад 20 років працює Рада з мінеральної сировини.

Доповідач позитивно оцінив посилення ролі регіональних осередків та їхнього впливу на місцеві органи влади, підтримав ідею запропонувати владним структурам враховувати думку громадськості при призначенні керівників галузі.

М.В. Жикаляк, генеральний директор ДРГП «Донецькгеологія», наголосив, що підприємство, яким він керує, стало колективним членом Спілки ще тоді, коли це об’єднання перебувало в стадії формування, а тому таке рішення було непопулярним. Спілка геологів, або ж радше – гільдія геологів, покликана захищати фахові інтереси та боротися за збереження статусу геолога. Одним із головних завдань Спілки є популяризація її діяльності, створення своєрідного бренду професії. На переконання промовця, Спілка зобов’язана підтримувати увесь спектр геологічних досліджень без перекосу в бік нафтових та газових геологів. Вона має брати участь у створенні законодавчого поля галузі, об’єктивно, обґрунтовано та систематично доносити думки геологічної громадськості до владних структур.

Делегати з’їзду відкритим голосуванням обрали новий склад правління. Головою правління ВГО «Спілка геологів України» було переобрано П.О. Загороднюка.

Таким чином, у складний період розвитку української держави та становлення ринкової економіки Спілка геологів України спрямувала свою діяльність на подальший розвиток геологічної галузі, ставши впливовою фаховою громадською організацією і виразником ідей широкого кола спеціалістів-геологів та геологічних організацій.

Окреслимо найважливіші напрями діяльності Спілки у 2000–2010 рр.:

  1. Розробка шляхів реформування геологічної галузі

    Поінформовано широку геологічну громадськість про «Концепцію реформування геологічної галузі», розроблену за активної участі UAG і схвалену учасниками І З’їзду, а також «Стратегію розвитку та реформування геологічної галузі України на 2003–2010 рр.», прийняту ІІ З’їздом геологів України. Безперечно, що думка об’єднаної геологічної спільноти мала значний вплив на подальші урядові рішення у сфері геології та надрокористування. Спілка геологів України і надалі буде активно виступати від імені згуртованої геологічної громадськості перед керівними структурами влади з конкретними пропозиціями щодо виходу галузі з кризи. З метою формування цивілізованих відносин між громадськістю та владою, спираючись на міжнародний досвід, при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України створено Громадську раду, до складу якої увійшла UAG.

    Спілка геологів України, як громадська організація, була представлена у низці впливових комісій, зокрема, у Міжвідомчій робочій групі з питань надрокористування. Але вже з другої половини 2010 р. представництво Спілки геологів у ній відсутнє.

  2. Участь у геологічному житті країни

    Будучи виразником та захисником інтересів широкого кола геологів, Спілка намагалася реагувати на всі звернення та пропозиції, що надходили на її адресу. Окрім з’їздів та конференцій, де геологи могли спілкуватися між собою у невимушеній та доброзичливій атмосфері, спілка щорічно організовувала відзначення професійного свята геологів, знаменних для вітчизняних геологічних організацій дат, ювілеїв відомих сучасників та видатних особистостей минулого. Відповідна інформація систематично розміщалась на шпальтах журналу «Геолог України».

    За відданість геології, значний внесок у її розвиток 232 геологи були відзначені Срібним нагрудним знаком і 209 – Золотим. Медаллю «За заслуги» нагороджено 93 геологи. Іменними геологічними молотками Спілка вшанувала 167 геологів. За поданнями Українського мінералогічного товариства медаллю «За внесок у мінералогію» нагороджено чотирьох геологів.

  3. Робота з ветеранами

    За ініціативи міністра геології УРСР (1967–1982 рр.), радника президента НАН України, почесного президента Всеукраїнської громадської організації «Спілка геологів України» Петра Федоровича Шпака у березні 2001 р. у складі ВГО UAG було створено Раду ветеранів геології України, аби віддати належну шану заслуженим людям галузі.

    Головна мета діяльності ради – об’єднання фахівців-ветеранів геології заради збереження зв’язку поколінь. Ми зацікавлені у тому, щоб ветерани передавали молоді свій безцінний науковий, виробничий та управлінський досвід з метою піднесення геологічної галузі України.

  4. Робота з молоддю

    Робота зі шкільною та студентською молоддю – пріоритетний напрям у роботі Спілки. Як наголошувалося на звітно-виборному з’їзді у 2005 р., геологія – це мистецтво, яке передається з покоління в покоління і якому не можна навчити лише за підручником. Попри те що неабиякою нинішньою проблемою є старіння кадрів, серед сучасної геологічної молоді є чимало тих, хто може стати гідним продовжувачем традицій українських геологів.

    Рух юних геологів розпочався ще в колишньому Радянському Союзі наприкінці 1950-х років. Після розпаду СРСР дитячому геологічному руху в Україні не приділяли уваги, і лише при небагатьох школах залишилися гуртки юних геологів. З 2001 р. Спілка геологів України почала відроджувати в країні дитячо-юнацький геологічний рух, проводити олімпіади юних геологів, надавати спонсорську допомогу геологічним музеям при технікумах та вищих навчальних закладах, де готують спеціалістів для геологічної галузі.

    У сучасній Росії, де дитячо-юнацький геологічний рух продовжує активно розвиватися, було проведено сім Всеросійських зльотів юних геологів. У серпні 2009 р. за ініціативи Спілки геологів України та на запрошення Російського геологічного товариства команда юних геологів Рівненщини вперше взяла участь у VII відкритій Всеросійській олімпіаді юних геологів у місті Таганрозі та показала гарні результати.

    Спілка планує організувати участь збірної команди юних геологів України у наступній олімпіаді, яка буде проходити 2011 р. в Томській області. Уже розпочато організаційну роботу з проведення І Всеукраїнського зльоту юних геологів.

    Спілка геологів України почала проводити просвітницьку роботу в школах-інтернатах для дітей з вадами слуху. Члени організації підтримують та беруть активну участь у щорічних олімпіадах юних геологів у Харкові, Рівному та інших містах.

    Чимало студентів геологічних спеціальностей, членів Спілки геологів України, є переможцями Всеукраїнських студентських олімпіад з геології, учасниками міжнародних геологічних конкурсів, організованих AAPG та EAGE. Також проведено декілька міжвузівських науково-практичних конференцій.

  5. Міжнародна діяльність

    З метою розширення геологічних контактів Спілка геологів України стала членом міжнародних громадських геологічних організацій: Американської асоціації геологів-нафтовиків (ААРG), Європейської асоціації вчених, геологів та інженерів (ЕАGE), товариства геологів (SEG) та інших впливових фахових організацій.

    Представники Спілки геологів стали частими гостями конференцій ЕАGE: 63-ї (Амстердам, Нідерланди), 66-ї (Париж, Франція), 67-ї (Мадрид, Іспанія), 68-ї (Відень, Австрія), 69-ї (Лондон, Великобританія), 70-ї (Рим, Італія), 71-ї (Амстердам, Нідерланди), 72-ї (Барселона, Іспанія).

    У рамках 68-ї Паризької конференції EAGE представники Спілки брали участь у ділових нарадах, присвячених розвитку інфраструктури й розширенню спектра послуг EAGE та її грантової політики. За сприяння в налагодженні співробітництва між EAGE та українською геологічною громадськістю Золотим нагрудним знаком ВГО UAG було нагороджено члена правління EAGE доктора Гельмута Ґартнера, а Срібним нагрудним знаком – пана Ґерарда Віггерінка.

    Брала участь Спілка і у роботі щорічних конференцій ААРG (Денвер, Колорадо), регіональних конференцій ААРG у Празі (жовтень 2004 р.) та Афінах (листопад 2007 р.).

    У листопаді 2005 року Спілка геологів України приймала представників AAPG. З офіційним візитом Київ відвідали президент AAPG доктор Піт Роуз та президент Європейського регіону доктор Джон Брукс.

    14 листопада в актовому залі Будинку вчителя д-р Роуз прочитав лекцію «Зменшення ризику нафтогазорозвідувальних робіт завдяки впровадженню аналізу систематичних ризиків (на прикладі досвіду міжнародних корпорацій у 1900-х роках)». Лекцію прослухали близько 120 працівників нафтогазової галузі України. Потім відбулась жвава дискусія, адже проблема ризиків під час розвідки та розробки родовищ нафти і газу є дуже актуальною і в Україні.

    А 15 листопада американські гості зустрілися зі студентами геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Під час зустрічі д-р Роуз зазначив, що розвиток суспільства і інтеграція у міжнародний економічний простір вимагають від сучасного фахівця навиків роботи у спільних із зарубіжними колегами наукових та бізнесових проєктах.

    Новим цікавим напрямом діяльності Спілки є участь у реалізації спільної з Інститутом Тутковського програми «Підвищення кваліфікації фахівців нафтогазової галузі України для міжнародного співробітництва та роботи в західних компаніях». У рамках цієї програми 11 та 12 листопада 2009 року в Інституті геологічних наук НАН України та у приміщенні Інституту Тутковського представник AAPG Франс ван Бахем прочитав лекції, що стосуються проблеми нафтоматеринських порід. Це лише старт програми, яка має великі перспективи для вітчизняних фахівців та зарубіжних партнерів.

    За спонсорської підтримки компанії «Шелл» та компанії RUDIS в рамках названої програми проведено цикл лекцій: «Застосування сейсмічної анізотропії в нафтовій та газовій промисловості».

    У навчанні взяли участь 42 представники ДП «Науканафтогаз», Інституту геологічних наук, ТОВ «Кадоган Україна», УкрДГРІ, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ДК «Укргазвидобування», СП «Полтавська газонафтова компанія» та ін. Лектором був доктор Володимир Гречка (Shell Exploration and Production).

  6. Фахова робота

    Речником діяльності UAG є журнал «Геолог України». Перший його номер, окрасою якого став матеріал І.Василишина «Волинські самоцвіти», побачив світ на початку 2003 року. У подальших номерах виокремилася рубрика, завдяки якій читачі продовжили знайомство із казковим мінеральним царством планети. Активними її дописувачами були і є Світлана Мачуліна, Віктор Мацуй, Віктор Квасниця, Валентин Прокопець, Стелла Шехунова та ін.

    Збереження геологічної спадщини – одне з пріоритетних завдань Спілки геологів України. Тому колектив редакції журналу приділяє особливу увагу історії геологічних знань в Україні. Наші автори писали про трагічні й героїчні сторінки історії геології України, про видатних відомих та напівзабутих репресованих геологів. Серед авторів історичних досліджень відзначимо Дмитра Макаренка, Станіслава Бушака, Володимира Созанського, Ростислава Фурдуя, Володимира Єнтіна, Льва Мончака, Володимира Павлишина, Василя Загороднюка та інших. Першим таким матеріалом стала стаття «В.І. Вернадський на Полтавщині» – фрагмент рукописної книги Станіслава Бушака «Академік В.І. Вернадський та Україна», опублікований до 140-річчя від дня народження видатного вченого.

    Україна – держава з давніми нафтогазодобувними традиціями. Цій темі приділяється значна увага у наших публікаціях, зокрема – зародженню нафтової промисловості Прикарпаття, винаходу гасової лампи у Львові, а також – особистостям, причетним до нафтогазодобування в Україні.

    Самостійною рубрикою, якою дуже цікавляться читачі, є враження наших колег-геологів від закордонних поїздок. Геологи не лише беруть активну участь у форумах, семінарах та конференціях, а й звертають пильну увагу на унікальні геологічні об’єкти країн, де проходять такі заходи. Віктор Мерщій, Олександр Кичка, Василь Гулій, Володимир Михайлов – ось головні оповідачі на сторінках нашого журналу про свої пригоди у мандрах по далеких країнах.

    Геологія, як наука про Землю, тісно пов’язана з тією землею, де живемо ми усі. Тому культурологічні, історичні, етнографічні нариси про Україну, занурення в обряди та традиції українців дуже цікавлять читацьку аудиторію. Талановита, поетична душа українців дала світові прекрасні зразки фольклору, пов’язані з життям народу, його уявленнями про природу, простір і час, стосунки між людьми й космічними явищами. Неперевершеним знавцем історії та етнографії рідного краю був Володимир Минович Нероденко.

    Юнацький геологічний рух, робота з молоддю, яку проводять небайдужі, щедро висвітлюються на сторінках журналу. Про такі осередки та їхніх лідерів-провідників ми писали і будемо писати в подальшому.

    UAG також віддає щиру шану ветеранам геології, чий безцінний життєвий та професійний досвід допомагає нині гідно продовжувати розпочату ними нашу спільну професійну справу.

    Визначальним для розвитку та підвищення наукового рівня журналу було включення його у 2005 році до додаткового переліку видань, що їх ВАК України визнає фаховими. Це стало можливим завдяки підтримці Вченої ради Інституту геологічних наук НАН України й особисто директора інституту академіка НАНУ П.Ф. Гожика та вченого секретаря С.Б. Шехунової. На сторінках журналу опубліковано оригінальні наукові статті таких авторів, як І. Багрій, В. Гулій, Л. Галецький, В. Іванишин, В. Квасниця, М. Лебідь, О. Лукін, О. Лукієнко, С. Мачуліна, В. Міщенко, І. Орищенко, Є. Паталаха, Б. Панов, А. Радзівілл, Г. Рудько, В. Трегубенко, В. Шестопалов, С. Шехунова, В. Шумлянський та багатьох інших. Представлені також, хоча й не у значній кількості, результати наукових досліджень наших зарубіжних колег.

    «Геолог України» – незмінний учасник та інформаційний спонсор міжнародних форумів «Нафта і газ», «Високі технології», міжнародних спеціалізованих виставок «Надра. Корисні копалини» та Labcomplex. Новини про ці заходи, інтерв’ю з організаторами та учасниками виставок, фоторепортажі розміщаються в рубриці «Інформація».

    Якісна поліграфія дає можливість публікувати у виданні унікальні фотоматеріали. Ми прагнемо максимально врахувати побажання авторів та читачів, утримуючи рівновагу між змістовністю матеріалів та цікавою формою їхньої подачі. Журнал постійно розвивається і вдосконалюється, а 2010 року його включено до переліку фахових видань.

  7. Наукові конференції

    Діяльність зарубіжних організацій подібного напряму засвідчує, що пріоритетом їхньої роботи є створення умов для обміну досвідом між фахівцями-геологами різних країн та континентів, пропагування нових наукових і технічних досягнень, ознайомлення з новітніми технологіями провідних компаній світу.

    У свою чергу, Спілка геологів України вважає невід’ємною частиною своєї діяльності організацію наукових конференцій та широке висвітлення результатів роботи важливих міжнародних геологічних форумів у журналі «Геолог України».

    Від часу створення Спілка геологів взяла участь у організації та проведенні 64 наукових конференцій. Найбільш значущі серед них: Міжнародна науково-практичної конференція «Генезис нафти і газу та формування їх родовищ в Україні як наукова основа прогнозу та пошуків нових скупчень» (Чернігів); наукова конференція «Актуальні проблеми нафтогазової геології» (Київ); святкування 75-річчя Інституту геологічних наук та 50-річчя Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України; шостий з’їзд Українського мінералогічного товариства (Київ, 2–4.10.2001); ІV Міжнародна конференція «Геодинаміка і нафтогазоносні структури Чорноморсько-Каспійського регіону» (Крим, 9–14.09.2002); наукова конференція з нагоди 10-річчя заснування Української нафтогазової академії (Київ, 20.05.2003); IV Міжнародна конференція «Благородні і рідкісні метали» (Донецьк, 22–26.09.2003); міжвузівська, спільна з Державною геологічною службою та НАН України науково-практична конференція «Металоносність і прогнозна оцінка зон тектоно-магматичної активізації докембрію Українського щита» (Київ, 16–18.12.2003); науково-методична конференція «Геологічна наука й освіта в Україні» (Київ, 1–2.04.2004); Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні економічні можливості розвитку та реалізації мінерально-сировинної бази України і Росії в умовах глобалізації ринку мінеральної бази» (Київ, 20– 23.06.2005); VI Міжнародна конференція «Геодинаміка, сейсмічність і нафтогазоносність Чорноморсько-Каспійського регіону» (Крим, 12–16.09.2005); науково-технічна конференція «Перспективи нафтогазоносності глибоко занурених горизонтів осадових басейнів України» (Яремча, Івано-Франківської обл., 20–23.09.2005); Міжнародна науково-педагогічна конференція «Геологічна освіта та наука в XXI ст. Проблеми викладання геологічних дисциплін» (Київ, 17–19.05.2006); наукова конференція «Вторинні природні резервуари та неструктурні пастки як об’єкти істотного приросту запасів вуглеводнів в Україні» (Київ, 24–26.05.2006); Міжнародна сесія та геологічна екскурсія Європейської асоціації з охорони геологічної спадщини (3–9.09.2006.); Міжнародна наукова конференція, присвячена 75-річчю кафедри геології та 55-річчю кафедри корисних копалин і екологічної геології Донецького національного університету (Донецьк, 27–30.09.2006); наукова конференція, присвячена 40-річчю геологічного факультету ІФТУНГа (Івано-Франківськ, 3–9.12.2006); І науково-практична конференція «Український бурштиновий світ» (Київ, 17–20.10.2007); V наукові читання імені академіка Євгена Лазаренка «Проблеми мінералогічної кристалографії» (Львів, 13–14.12.2007); ІV сесія Міжнародної школи наук про Землю (Одеса, 02.09.2008); Міжнародна конференція «Сучасні проблеми літології та мінерагенії осадових басейнів України та суміжних територій» (Одеса, 02.09.2008); Міжнародна науково-технічна конференція «Видобуток та використання газу-метану: залучення інвестицій» (Донецьк, 18-19.09.2009).

    У 2003 році світова громадськість відзначила 150 років світової нафтогазової промисловості, витоки якої повязані з Україною.

    Мало хто знає про те, що у Львові 1853 року Ян Зег вперше у світі здійснив перегонку нафти, отримавши гас, і що саме тут було створено першу гасову лампу. Відтоді розпочалося масове виробництво гасу з нафти, але після особистої життєвої трагедії Ян Зег відійшов від справ, а виробництвом гасу більш успішно зайнявся його колега – Ігнатій Лукасевич. Розгорнувши активну діяльність, він перевів основну частину виробництва на територію Кросно (Польща), а згодом вулиці Відня почали освітлювати гасовими ліхтарями. Проте саме Україна є колискою нафтогазової промисловості світу.

    У Польщі 2003 рік було оголошено роком Лукасевича, адже поляки трактують події, пов’язані з відкриттям гасової лампи, як суто свій здобуток. Спілка геологів України відновила історичну справедливість, провівши у Львові наукову конференцію «Історія, сучасний стан та перспективи розвитку нафтогазової промисловості України в контексті міжнародної інтеграції» та встановивши бронзову меморіальну дошку, виготовлену власним коштом. На жаль, усі пропозиції та звернення по допомогу, зокрема до НАК «Нафтогаз України», залишились без відповіді. Не було підтримано також ідею створення у Львові музею нафтогазової промисловості України. І хоча історики так і не дійшли згоди щодо авторства винаходів, достеменно відомо, що саме Львів є місцем винаходу першого освітлювального приладу такого типу (на основі перегонки нафти), і UAG вважає себе причетною до озвучення та висвітлення цієї теми. До речі, у нині діючій аптеці на вул. Коперніка, в центрі міста Лева, 1853 року засвітилася перша гасова лампа. Цікаво, що нині у Львові відкрився ресторан-музей «Гасова лямпа», де встановлено близько 200 гасових ламп, створених у різні роки ХІХ та ХХ століть. Там також розміщено чимало фоторепродукцій таких «світляків» та коротка інформація про них. А бронзові «батьки» гасової лампи (її винахідники) зустрічають відвідувачів на вході до ресторації: Ян Зег за столом біля входу в заклад, а Ігнатій Лукасевич виглядає з вікна третього поверху..

    16–17 квітня 2008 р. відбулась Міжнародна конференція «Проблеми стратиграфії кам’яновугільної системи», присвячена 100-річчю від дня народження видатного геолога, стратиграфа, палеонтолога, професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольгерда Леонардовича Ейнора. Учасники конференції, більшість з яких були учнями або колегами О.Л. Ейнора, ділились спогадами про свого наставника, новими ідеями з питань біостратиграфії та регіональних проблем нафтогазоносності карбону. Зарубіжні гості були приємно вражені гостинністю і привітністю організаторів від Спілки геологів України. Всі учасники заходу одержали збірник наукових праць «Проблеми стратиграфії кам’яновугільної системи» та біографічну книжку про Ольгерда Леонардовича Ейнора, спеціально видані до конференції.

    Міжнародна науково-практична конференція «210-річчя початку систематичного геологічного дослідження Донбасу», що працювала на базі Східного державного регіонального геологічного підприємства («Схід ДРГП»), проходила в Луганську 7–9 жовтня 2008 р. і була присвячена історії розвитку геологорозвідувальної та гірничодобувної справи на території сучасної Луганщини.

    16–17 жовтня 2008 р. у Києві відбулася конференція «Український бурштиновий світ», до організації якої долучився і «Геолог України» – учасник міжнародних виставок, і UAG. Роботу конференції було присвячено поглибленому вивченню сировинної бази бурштину України та суміжних територій, питанням геологічного дослідження бурштиновмісних площ, перспективам пошуків, видобутку та переробки бурштину в Україні.

    Спілка геологів не залишилась осторонь такої актуальної для України проблеми, як видобування метану вугільних родовищ. UAG виступила співорганізатором конференції «Видобуток та використання газу-метану: залучення інвестицій», що пройшла у Донецьку 17–19 вересня 2009 р. За матеріалами доповідей конференції було укладено та видано спеціалізований випуск журналу «Геолог України».

  8. Збереження геологічної спадщини

    Велику увагу Спілка приділяє збереженню геологічних пам’яток України. З метою їхньої подальшої каталогізації, популяризації та охорони у жовтні 2004 року разом з Держкомприродоресурсів України було проведено науково-методичний семінар «Геологічні пам’ятки України».

    Спілка геологів інформувала громадськість про V Міжнародний симпозіум Європейської асоціації зі збереження геологічної спадщини (ПроГЕО), що відбувся з ініціативи українських членів цієї організації у Києві та Кам’янці-Подільському у вересні 2006 р. Руйнація геологічних пам’яток – необоротний процес, тому тривожні тенденції розвитку сучасної цивілізації змушують замислитися над тим, що залишиться після нас прийдешнім поколінням.

    Знаком моральної підтримки усіх, хто свідомо обрав геологію як головну справу свого життя, стало фінансування унікальної книги «Нариси з історії геологічних досліджень у Київському університеті».

    Незаперечним є те, що спілка тримається на ентузіазмі небайдужих до долі української геології людей, різних за спеціальністю, віком та уподобаннями. Саме завдяки їхній підтримці 10-річчя від дня свого заснування ВГО «Спілка геологів України» зустрічає важливими досягненнями в усіх сферах діяльності, новими перспективами і сміливими планами на майбутнє.

6. Плани на майбутнє

Сьогодні відбуваються особливі зміни у житті України: країна інтегрується до світового економічного простору, стає відкритою державою, а її економіка трансформується від планово-адміністративної до ринкової. Шлях до реальної євроінтеграції та входження до Європейського Союзу триває, адже у травні 2008 р. Україна стала повноправним членом Світової організації торгівлі (СОТ). Такий крок веде до зменшення обмежень на доступ українських товарів та послуг на ринки країн – членів СОТ, до створення зон вільної торгівлі з ЄС.

Реальністю став факт, що видобувні та сервісні компанії з іноземним капіталом прагнуть працювати в Україні і залучають до роботи місцевих геологів. Це великі і малі компанії, що беруть участь у світових тендерах, надаючи якісні послуги. Вимоги до кваліфікаційного рівня своїх співробітників у таких фірмах дуже високі.

Нашим спеціалістам, які від’їжджають працювати на контрактних умовах за кордон, також висувають високі вимоги з фахової підготовки, знання іноземних мов, дотримання міжнародних стандартів якості. Українські компанії з видобутку корисних копалин та сервісні структури, що працюють на замовлення іноземних фірм, запроваджують міжнародні стандарти роботи, працюють на високотехнологічному обладнанні, активно використовують передові технології.

Мета Спілки геологів у окресленому напрямі – консолідація зусиль та досвіду кращих фахівців різних поколінь заради розвитку геологічної науки та підвищення кваліфікації вітчизняних спеціалістів. Ми будемо поглиблювати міжнародну співпрацю, щоб українські спеціалісти не поступались своїм рівнем іноземним і були конкурентоспроможними на світовому ринку праці.

У наших найближчих планах – співпраця з урядовими структурами з метою спільної участі у розробці та реалізації освітніх програм для геологів та гірників. До співпраці залучаються викладачі провідних навчальних закладів країни, лектори AAPG та ЕАGE.

Восени 2009 року почала діяти спільна з Інститутом Тутковського програма підвищення кваліфікації фахівців нафтогазової галузі України для міжнародного співробітництва та роботи в західних компаніях.

Навчальний процес здійснюється шляхом залучення до читання лекцій і спеціалізованих курсів провідних українських та іноземних фахівців. До співпраці запрошуються лектори від UAG, AAPG, SEG, EAGE. Такі курси організовуються на базі Інституту Тутковського, ІГН НАН України, інших установ. Вони фінансуються за рахунок спонсорів, а отже, для учасників програм навчання безкоштовне. Після завершення курсів видається сертифікат – свідоцтво державного зразка про підвищення кваліфікації.

Навчальні курси здійснюються за напрямами:

  • Фахова англійська мова
  • HSE
    • Основи і базові принципи HSE-менеджменту
    • Принципи організації і впровадження HSE-менеджменту на підприємстві
    • Організація і впровадження системи HSE при виконанні сейсморозвідувальних робіт
    • Основні принципи міжнародної системи управління безпекою підприємств геологорозвідувальної галузі
  • Економіка
    • Ризики нафтогазодобувного проєкту. Аналіз можливих рішень
    • Економіка видобувного підприємства. Портфельне моделювання
    • Інвестиційний аналіз. Оцінка геологічного, комерційного і економічного ризиків
    • Основи нафтогазового бізнесу
  • Право
    • Ліцензування нафтогазодобувної діяльності. Аналіз законодавчих актів з надрокористування
  • Геологія
    • Моделювання нафтогазоносного басейну. Інтегровані досягнення
    • Інтеграція даних різних досліджень для аналізу нафтогазоперспективного об’єкта
    • Виявлення і оцінка вуглеводневих покладів у карбонатних породах
    • Управління геотехнічними проблемами розробки родовищ
    • Поклади з тріщинуватими колекторами. Об’єднаний аналіз геологогеофізичної інформації і даних розробки
  • Геофізика
    • Геологічна інтерпретація матеріалів сейсморозвідувальних робіт
    • Сейсмічне відображення глибинних структур. Досягнення і проблеми
    • Прогноз параметрів покладу за даними сейсморозвідки. AVO-інверсія і атрибутивний аналіз. Принципи застосування і досягнення
    • Технології об’ємної сейсморозвідки для дослідження складних геологічних об’єктів
  • Каротаж
    • Комплексна інтерпретація матеріалів геофізичних досліджень свердловин відкритого стовбура. Принципи і досягнення
    • Інтегрована оцінка колектора за даними керна, геофізичні дослідження свердловин і випробування
    • Нові технології геотехнологічних досліджень
    • Геофізичні дослідження в обсаджених колоною і діючих свердловинах
    • Петрофізичні основи застосування методів геофізичних досліджень свердловин
  • Буріння
    • Буріння на рівновазі і контроль свердловин
    • Проєктування конструкції свердловин, колон і насосно-компресорних труб. Сучасні досягнення
    • Нові технології підготовки бурових розчинів
    • Нова техніка і технології цементування обсадних колон
    • Інформаційне забезпечення процесу будівництва і капітального ремонту свердловин
  • Освоєння свердловин
    • Горизонтальні і похилоспрямовані свердловини. Аналіз доцільності буріння і проєктування
    • Гідродинамічне моделювання покладів і інтеграція даних
    • Оцінка і аналіз видобувних запасів. Програми дослідно-промислової розробки і промислового освоєння запасів
  • Видобуток
    • Технології інтенсифікації дебітів свердловин. Принципи застосування і сучасні досягнення
    • Технології підвищення нафтовилучення на старих родовищах. Методи і принципи застосування
    • Сайклінг-процес. Область застосування. Технології робіт. Аналіз практичних досягнень
    • Гідророзрив пласта. Сучасні досягнення
    • Соляно-кислотні обробки. Методи і принципи застосування
    • Контроль за розробкою з використанням геофізичних досліджень свердловин. Моніторинг роботи свердловин

Спілка геологів готова брати участь у організації та проведенні міжнародних конференцій з метою виведення українських підприємств на міжнародний ринок, а також продовжуватиме знайомити українських фахівців з досягненнями геологічної галузі.

Новий аспект міжнародної діяльності спілки – залучення іноземних інвестицій в українську економіку, зокрема в геологорозвідувальну та нафтогазодобувну галузі, спільну розробку Азово-Чорноморського шельфу. Перший реальний крок у такій роботі – проведення конференції «Геологія та нафтогазовий потенціал Чорноморсько-Каспійського регіону: історичне минуле, перспективне майбутнє».

Копітка та систематична робота UAG у цьому напрямі увінчалась успіхом. 17–19 жовтня 2010 року відбулася наймасштабніша за останній період для геології України подія – 2010 Європейська регіональна щорічна конференція «Геологічна розвідка у Чорноморському та Каспійському регіонах» Американської асоціації геологів-нафтовиків. Цьому передувала майже річна підготовка. В результаті змістовного листування та обміну візитами представників правління UAG та керівництва AAPG між Європейським представництвом AAPG та Спілкою геологів було укладено партнерську угоду про співпрацю з питань організації та проведення конференції саме у столиці України.

Можна з упевненістю стверджувати, що за різноманітністю та актуальністю озвучених тем цей захід не мав аналогів у незалежній Україні.

502 делегати з 212 організацій та компаній прибули з 28 країн світу. Всього у організації та роботі конференції взяли участь близько 600 осіб. Програму конференції склали 229 усних та стендових доповідей.

Більшість матеріалів, озвучених на київській конференції, готувалися саме для неї: новітні за характером, оригінальні за змістом. Участь у конференції – це ще й можливість спеціалістам обговорити перспективи потенційної співпраці та визначити власний професійний рівень. Кращі студентські роботи було відзначено на молодіжній вечірці, спонсорованій Інститутом Тутковського.

Символічно, що проведенням такого масштабного міжнародного заходу Спілка підтвердила власну унікальність, закріпила успіх усієї своєї десятирічної роботи, довела, що наша організація має потужний потенціал для виконання найсерйозніших проєктів.

Для України є важливим проведення конференції такого рівня з насиченою і різноманітною науковою програмою, участю провідних сервісних компаній світу, цікавими геологічними екскурсіями, новими можливостями налагодження бізнес-зв’язків.

Відродження галузі, безумовно, неможливе без участі молоді у цьому процесі. Тому особливу увагу ми і надалі приділятимемо роботі зі студентською та аспірантською молоддю – тими, хто прагне бути кращим у вибраній професії, хто відчуває свій творчий потенціал і впевнений у власних силах. Ми вивчаємо зарубіжний досвід із надання грантів кращим молодим ученим, плануємо спонсорську підтримку обдарованої, талановитої та перспективної молоді.

Не залишаться поза нашою увагою і ветерани галузі – досвідчені, висококваліфіковані фахівці, які мають неоціненний досвід роботи у різних регіонах колишнього Радянського Союзу та широкий світогляд. Вони є активними популяризаторами геологічних знань, дописувачами наукових і науковопопулярних журналів, авторами цікавих книжок, знавцями музейної справи. Серед них є багато таких, хто охоче ділиться знаннями і досвідом з представниками молодого покоління. Про професію геолога, одну з найцікавіших у світі професій, вже підготована до друку книжка Р.С.Фурдуя «Сонця і вітру брат».

Усі окреслені вище питання розлого висвітлюються у журналі «Геолог України», що є незмінним літописцем діяльності Спілки геологів України. Те, що його визнано фаховим, не тільки надало часопису більш високого статусу, але й підвищило нашу відповідальність перед науковою громадськістю.

Отже, Спілка геологів України має конкретні плани відродження геологічної галузі держави і буде в подальшому захищати фахові інтереси наших геологів, виступаючи від імені геологічного товариства з дієвими пропозиціями перед владними структурами та беручи активну участь у процесі формування європейського іміджу нашої країни.