ІІ З’їзд геологів України відкрився 10 жовтня 2003 р. у м. Києві в Національному виставковому центрі «Український дім» і був присвячений збереженню геологічної спадщини, як основи подальшого розвитку геологічної галузі держави.

На відкритті з’їзду зі вступним словом виступив П.О. Загороднюк, голова правління «Спілки геологів України».

Доповідь П. Загороднюка

Голова правління Всеукраїнської громадської організації «Спілка геологів України» П. Загороднюк повідомив про те, що II З'їзд геологів України відбувався з ініціативи очолюваної ним організації та проінформував про поточну роботу і головні напрями її подальшої діяльності.

Організована в лютому 2000-го, Спілка вже в травні того ж року провела I З'їзд геологів України, де відверто говорилось про потребу перебудови геологорозвідувальної галузі відповідно до умов ринкової економіки, про шляхи, якими можна перейти до нових умов господарювання, щоб цей перехід зробити якомога менш болісним. Думка геологів була почута в урядових колах. В Адміністрації Президента було створено спеціальну комісію, що опікувалася проблемами вітчизняної геології. Здавалось, що саме тоді, у 2000-2001 рр., почалося серйозне виправлення ситуації. Було створено Державну геологічну службу України. Але, на превеликий жаль, істотних зрушень не сталося. Нині геологічна галузь переживає занепад і, що ще гірше, відсутнє конкретне бачення й чітке розуміння майбутнього.

Створення «Спілки геологів України», наголосив доповідач, було викликане потребою об'єднання геологів, що працюють у колективах різних форм власності, у єдину спільноту, щоб відновити обірвані зв'язки, стати колективним голосом геологічної громадськості країни, до якого прислуховуватимуться у владних кабінетах, аби не було такого, що, вболіваючи за одну проблему, ми йдемо різними шляхами. У тих же США, наприклад, держава передала громадським організаціям деякі регулювальні функції, і взагалі роль таких організацій на Заході надзвичайно вагома.

Спеціалісти UAG, наголосив промовець, вивчали міжнародний досвід, роботу Американської асоціації нафтових геологів, Європейської асоціації геологів, науковців та інженерів, асоціативним членом яких сьогодні стала Спілка, і зрештою остаточно переконалися: така національна громадська структура конче потрібна і в нашій країні.

Нині в Україні діють 20 обласних осередків, а також осередки у Києві та Автономній Республіці Крим. Як колективні члени до Спілки увійшли 12 геологічних товариств, асоціацій та підприємств, зокрема Державна геологічна служба України, Українське мінералогічне товариство, Українське палеонтологічне товариство, Державна комісія України по запасах корисних копалин, ДРГП «Донецькгеологія», Центр аерокосмічних досліджень Землі, Академія гірничих наук України та ін.

Кількість індивідуальних членів Спілки вже досягла 2000, і їх чисельність збільшується з кожним днем. Всім індивідуальним членам вручені членські значки та посвідчення.

Для висвітлення наукових проблем сучасної геології, найважливіших питань подальшого розвитку геологічної галузі зареєстровано періодичний друкований орган «Спілки геологів України» – журнал «Геолог України». Побачили світ вже два номери цього видання. Другий номер кожен з вас отримав сьогодні. На нашу думку, журнал є унікальним виданням. Адже, як ви можете пересвідчитися, на його сторінках поряд з офіційною інформацією, проблемами галузі, науковими публікаціями друкуються матеріали, у яких висловлюються «крамольні» наукові погляди авторів, науково-популярні статті, а також історія, спогади, поезія і проза наших обдарованих колег. Тут є місце для розповідей і про видатних особистостей минулого, і про наших сучасників. Журнал відкритий для всіх. Запрошуємо вас, шановні колеги, до співпраці на сторінках журналу «Геолог України».

Цього року, поінформував далі П. Загороднюк, геологічна громадськість відзначила подію, знаменну для всієї світової нафтогазової промисловості. 150 років тому, а саме в березні 1853 р., у львівській аптеці по вул. Коперника було запалено першу у світі гасову лампу. До цього винаходу були причетні громадяни Львова Ян Зег, Ігнатій Лукасевич та майстер Адам Братковський. У травні 2003 р. у польському місті Кросно відбувся Міжнародний конгрес нафтових і газових геологів «Польська нафтова та газова промисловість в енергетичному секторі Європейського Союзу», присвячений цій події. У роботі Форуму взяла участь українська делегація, до складу якої увійшли представники «Спілки геологів України».

Після проведення активної підготовчої роботи із залученням спеціалістів-істориків, краєзнавців, геологічної спільноти Львова, за підтримки Львівської обласної держадміністрації 3 жовтня 2003 р. у Львові під егідою Спілки відбулася Міжнародна наукова конференція «Історія, сучасний стан та перспективи розвитку нафтогазової промисловості України в контексті європейської інтеграції». На будівлі аптеки по вул. Коперника у Львові Спілкою геологів України відкрито пам'ятну дошку на честь події, що стала поштовхом до розвитку нафтової промисловості в усьому світі.

Наша галузь (і UAG, певна річ) нині переживає складні часи. У колишньому СРСР кошти від видобутих нафти, газу, руди осідали вагомою копійкою в державному бюджеті, а потім знову виділялися на фінансування геології. I геологічна служба за тих часів мала змогу розвиватися динамічно.

Нині, у незалежній Україні, усе змінюється. Ми переходимо до західної моделі геологічного виробництва. Тепер держава залишає за собою тільки регулювання економічної доцільності користування надрами і проведення загальних регіональних робіт. Це геологічна зйомка, виділення перспективних з погляду пошуку корисних копалин зон, що можуть зацікавити потенційних інвесторів. Решту – детальну розвідку і розробку корисних копалин - віддано видобувним компаніям, державним і приватним. Отже, ми переживаємо болісний перехід від державної геології до комерційної. Від часів СРСР успадкована величезна інфраструктура, бюджетних коштів на геологорозвідувальні роботи не вистачає, соціальна захищеність стала декларативною.

Україна – густозаселена країна з великою кількістю промислових гігантів, що забруднюють довкілля, проте питання екології (а вже завтра, власне, питання виживання), на жаль, не набуло в нас статусу державної ваги. Україна також і аграрна держава. А отже, ми маємо кожен раз безпомилково визначитися стосовно того, що краще й важливіше для нас: розробляти корисні копалини чи зберегти дорогоцінний гумус і вирощувати на ньому сільгоспкультури? Весь час треба думати про нашу землю і підходити до цього питання зважено.

Геологічній галузі бракує уваги, продовжив свій виступ П. Загороднюк, треба активніше вивчати надра. Адже це – гігантський ресурс. Можливо, за світовими мірками, нафтою і газом Україна й обділена, але що стосується інших корисних копалин, то багато хто може їй позаздрити. Слід активніше залучати інвесторів. Геологічну галузь не слід вважати другорядною, порівняно з тією ж металургією чи хімічною промисловістю. Вона може бути потужною, давати чималі прибутки для державної скарбниці. Але ж її потрібно фінансувати. Вкладати бодай те, що записано в бюджеті, а не переводити на залишковий принцип.

Треба раз і назавжди встановити правила роботи зарубіжних інвесторів в Україні, зауважив промовець, і домогтися їх неухильного виконання. Навіть іноземні мінікомпанії для України сьогодні річ потрібна й вигідна. Вони працюють над відновленням свердловин, ремонтують та реанімують їх, відбувається інтенсифікація видобутку. I це добре, бо до країни приходять нові технології, нехай хоч і потроху, але пливуть інвестиції. Та й ті ж таки добуті нафта і газ залишаються.

Багато з того, що пропонувалося на I З'їзді, було зроблено, зазначив доповідач, але, напевно, ще більше залишилося поза увагою.

Доводиться говорити сьогодні про стагнацію галузі і той період, коли вичерпано всі терміни неуваги і легковажного ставлення до її проблем. Галузь конче потребує реанімації. До цього часу не почав працювати Комітет з природних ресурсів і не призначено його голову, тобто в геології триває період безвладдя, що є однією з причин того, що галузь не фінансується.

Створення «Спілки геологів України» і проведення нинішнього з'їзду, – наголосив промовець, – задля єдиної мети: геологія не повинна занепасти. Ми просто зобов'язані знайти такі рішення, аргументи, вдатися до таких дій, аби до нас прислухалися і зважали на всіх рівнях виконавчої влади, коли йдеться про геологічну галузь.

Доповідь Д. Гурського

З доповіддю «Концептуальні засади стратегії розвитку та реформування геологічної галузі України на 2003-2010 роки» на з’їзді виступив Голова Державної геологічної служби України Д. Гурський.

Доповідач наголосив на тому, що стратегія розвитку та реформування геологічної галузі має враховувати об’єктивні закономірності розвитку економіки держави, визначені нею пріоритети щодо курсу на європейську інтеграцію, а також сучасні реалії і можливості галузі, геологічних підприємств і напрями технічного прогресу. Дуже важливо забезпечити правонаступність нової стратегії та її органічний зв’язок із позитивними надбаннями попереднього періоду. Галузь, – сказав Дмитро Сергійович, – має зробити відповідний внесок у сприяння входженню держави до Європейського Союзу та організації геологічного вивчення й використання надр за європейськими стандартами. Одночасно слід широко застосовувати позитивний досвід Росії, інших країн СНД, а також США. Голова Держгеолслужби зупинився на основних підсумках організаційних перетворень галузі за 1991-2002 рр., проаналізувавши це питання на тлі загальної соціально-економічної ситуації в Україні і наголосивши на значній ролі керованої ним структури в здійснених перетвореннях, зокрема в розробці спільно з Мінекоресурсів та «Спілкою геологів України» Концепції реорганізації геологічної галузі на період 2000-2005 рр.

Від червня 2000 р. реорганізацію галузі почали здійснювати відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр». Було створено Національну акціонерну компанію «Надра України», до складу якої зі сфери управління Мінекоресурсів у квітні-травні 2001 р. було передано 12 геологічних підприємств та організацій. При розробці заходів на виконання згаданого Указу, наголосив доповідач, не було чітко визначеного переліку геологічних підприємств, які доцільно залишити в державній власності, і через це абсолютну більшість останніх було запропоновано передати до складу НАК «Надра України». Тож, щоб не зруйнувати геологічну галузь, Держгеолслужбі довелося вжити багато дієвих заходів, унаслідок яких 12 геологічних підприємств, що залишилися у сфері Мінекоресурсів, було внесено до Переліку підприємств, що не підлягають приватизації.

У 2001-2003 рр. Держгеолслужба проводила значну роботу зі збереження та розвитку геологічної галузі як окремої структури Мінекоресурсів і недопущення розтягування геологічних підприємств по комерційних компаніях і товариствах. Нині, за словами Д. Гурського, ще не визначено оптимальної кількості геологічних підприємств, які повинні мати статус державних, не підлягати приватизації й забезпечити виконання потрібних обсягів регіональних та пошукових геологічних досліджень. Це і є одним із першочергових завдань, що потребують вирішення.

Позитивні результати дала й безперервна робота з підвищення статусу органу управління геологічними дослідженнями в державі.

Говорячи про стан мінерально-сировинної бази України, доповідач підкреслив, що в її надрах зосереджено близько 20 010 родовищ та рудопроявів корисних копалин. З них 7 829 родовищ мають промислове значення і враховуються державним балансом. Україна займає провідні позиції щодо запасів та видобутку багатьох з них. На неї припадає понад 14% загальносвітових запасів заліза та понад 40% марганцевих руд. Серед держав СНД Україна є лідером за запасами титану, цирконію, урану, літію. Вона багата на неметалеві корисні копалини, такі як каолін, графіт, сірка, кам’яна сіль, а також паливно-енергетичні ресурси, декоративне каміння та ін.

За часи незалежності створено умови для розвитку золотодобувної та золотопереробної промисловості, а також рідкісноземельної, рідкіснометальної та галузі кольорових металів. Визначено перспективи виявлення промислових запасів металів платинової групи в Середньому Придніпров’ї, Криворізько-Кременчуцькій та Красногірсько-Житомирській зонах Українського щита. В Україні відкрито понад 3 000 родовищ неметалевих корисних копалин, понад 2 000 з яких освоєні й працюють на її економіку. Визначено чималі запаси неметалевої сировини, що забезпечує гірничо-металургійний комплекс. Такою сировиною Україна може задовольнити потреби металургійних підприємств європейської частини Росії, Грузії, частково Польщі та Словаччини.

Власною мінеральною сировиною забезпечено підприємства гірничохімічного та агропромислового комплексів. Надра України вміщують значні ресурси вуглеводнів. Початкові видобувні запаси вуглеводнів у надрах України становлять 8 417,8 млн т, а залишкові нерозвідані ресурси – 4 982 млн т умовного палива.

Доповідач наголосив на тому, що зменшення фінансування геологорозвідувальних робіт негативно позначилося на приростах корисних копалин, і навів красномовні цифри. Але, попри це, за його словами, загального зменшення запасів корисних копалин у ці роки не сталося, тому що водночас значно знизився і видобуток мінеральної сировини.

Останніми роками активізувався пошук нетрадиційних для країни корисних копалин – таких як мідь, свинець, цинк, молібден, ванадій, золото, рідкісноземельні метали, плавиковий шпат, хром, молібден, літій, ніобій, тантал, фосфорити, флюорит, каменесамоцвітна сировина тощо. Результати цих робіт вельми позитивні. Активізувалися і гідрогеологічні дослідження, збільшено обсяги робіт з пошуків питних підземних та мінеральних вод, а також з буріння артезіанських свердловин.

Отже, за період, що минув від 1991 р., мінерально-сировинна база в Україні зросла і нині продовжує зростати.

Перейшовши безпосередньо до питання про стратегію реорганізації та реформування геологічної галузі у 2003-2010 рр., Д. Гурський ще раз наголосив на тому, що при її реалізації потрібно виходити з європейських стандартів щодо організації роботи геологорозвідувальних підприємств, враховувати досвід діяльності геологічних відомств та підприємств держав із ринковою економікою.

Здійснювана відповідно до Указу Президента України від 06.06.03 р. за № 485 реорганізація Мінекоресурсів передбачає створення на його базі Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Державного комітету природних ресурсів України. З огляду на завдання, поставлені Указом, планується також створити центральний апарат Державного комітету природних ресурсів (близько 160-170 працівників). У складі апарату мають функціонувати Державна геологічна служба, Державна служба геодезії, картографії та кадастру, Державна служба заповідної справи і два державні департаменти – з надрокористування і геологічного та геодезичного контролю. Усі вони виконуватимуть суто професійні функції. Що ж до функцій загального характеру (економічні, бухгалтерські, кадрові та ін.), то їх буде покладено на управління, відділи та сектори центрального апарату.

Усе це, а також постійне зростання обсягу робіт з надання спеціальних дозволів і підготовки відповідних супровідних заходів (збирання, систематизація, узагальнення та експертиза геологічних матеріалів, підготовка пакетів геологічних даних і пакетів конкурсної документації, проведення незалежної юридичної експертизи проєктів ліцензійних угод, здійснення перекладів тощо) зумовлюють і підвищення відповідальності та статусу зазначених служб. Спеціальні дозволи видають за результатами конкурсів, проведення яких також потребує значних витрат часу та залучення до цієї роботи великої кількості працівників; і це також є підставою для розширення штатів цих служб.

Поряд із проведенням геологічного контролю за вивченням та використанням надр у наступні роки слід посилити роботу з контролю за виконанням надрокористувачами ліцензійних угод, проведенням робіт відповідно до них та інвестуванням надрокористувачами в розвідку й видобування корисних копалин задекларованих сум. Це зумовлює потребу в збільшенні апарату служби геологічного контролю та підвищенні рівня її відповідальності. Поряд зі зміною статусу та рівня відповідальності підрозділу геологічного контролю в складі апарату управління Комітету буде здійснено і певні зміни щодо організації роботи інспекцій державного геологічного контролю.

У найближчі два роки ми маємо перейти до фінансування з державного бюджету регіональних геолого-геофізичних робіт та робіт з пошуку стратегічно важливих для економіки держави мінеральних ресурсів. Це означає, що роботи з розвідки корисних копалин фінансуватимуться за рахунок коштів підприємств видобувних галузей, видобувних акціонерних компаній, товариств і приватних підприємств, а також підприємців. Комітет щорічно визначатиме види регіональних досліджень та пошукових робіт, а також перелік підприємств, що виконуватимуть ці роботи та дослідження. І лише їм надаватимуться кошти з державного бюджету. Починаючи від 2008 р., перелік корисних копалин, роботи з пошуку яких фінансуватимуться з держбюджету, уточнюватиметься і скорочуватиметься з огляду на потреби держави в нарощуванні запасів відповідних корисних копалин.

Усі геологічні підприємства, що перебуватимуть у сфері управління Комітету, буде зорієнтовано на виконання регіональних геологічних досліджень та пошукових робіт. Відповідно, буде визначено їх організаційні та виробничі структури, обладнання й устаткування, потрібні для виконання цих робіт. Передбачається, що у 2004 р. на базі сьогоднішніх державних геологічних підприємств буде утворено державні науково-виробничі регіональні геологічні підприємства, а також створено два нових державних регіональних геологічних підприємства – Західне і Північно-Східне. У майбутньому у сфері управління Комітету залишиться шість таких підприємств. Вони матимуть статус державних і входитимуть до Переліку підприємств, що не підлягають приватизації, а у 2007-2008 рр. увійдуть до складу науково-виробничого геологічного об’єднання «Укргеологія», зберігаючи статус юридичної особи.

У 2004-2005 рр. на базі структурних підрозділів згаданих підприємств, що виконуватимуть непрофільні роботи, буде створено сім самостійних підприємств і проведено подальшу їх приватизацію. Планується розширення напрямів діяльності державного НВП «Геоінформ».

У геологічній галузі, зазначив Д. Гурський, функціонує один Український науково-дослідний геологорозвідувальний інститут. Сьогодні він виконує деякі види робіт, суттєвої потреби в яких галузь не має. Так, результати досліджень щодо поліпшення техніки, технології та методів проведення буріння глибоких геологорозвідувальних свердловин, здійснюваних Полтавським відділенням інституту, можуть використовувати переважно підприємства НАК «Надра України» та НАК «Нафтогаз України», і, відповідно, вони мають фінансувати ці роботи. Але цього не відбувається. Значний обсяг досліджень Дніпропетровського відділення також спрямований на вдосконалення техніки і технології колонкового буріння. Доцільно реорганізувати цей напрям, залишивши замість відділення відділ чи лабораторію, що входила б до складу Кримського або головного відділення.

Західне та Північно-Східне державні науково-виробничі регіональні геологічні підприємства створюватимуться на базі Чернігівського і Львівського відділень. Тому частина робіт і працівників відділень, що займаються регіональними та пошуковими геолого-геофізичними дослідженнями, увійдуть до складу створених підприємств. Отже, у складі інституту функціонуватимуть головне та Кримське відділення і, як відділи, безпосередньо підпорядковані головному відділенню, підрозділи у Львові, Чернігові та Дніпропетровську. Така реорганізація сприятиме підвищенню рівня управління науковими геологічними дослідженнями, концентрації робіт у головному відділенні, внаслідок чого структура інституту більше відповідатиме потребам галузі. Слід також переглянути обсяги робіт з конструювання геофізичної апаратури та машин. Це не є профілем роботи інституту. Водночас у головному відділенні більше уваги потрібно приділяти розвиткові наукових геологічних досліджень щодо твердих корисних копалин. Дуже актуальним є і розвиток в інституті економічних досліджень.

Проведення організаційних перетворень вимагатиме внесення змін до чинних нормативно-правових актів та розробки їх нових варіантів, а також нових законів України. Так, необхідно буде затвердити перелік робіт, що поряд з регіональними та пошуковими геологічними дослідженнями фінансуватимуться з держбюджету, внести зміни до Положення про державний геологічний контроль та про Державний інформаційний геологічний фонд України, підготувати Положення про відносини Державного комітету природних ресурсів з геологічними службами інших міністерств та відомств.

Створення економічного механізму геологічного вивчення і використання надр – одна з найактуальніших проблем, що потребує якнайшвидшого вирішення. Передусім слід переглянути діючий порядок акумулювання коштів у держбюджеті для фінансування геологорозвідувальних робіт, замінити збір за геологорозвідувальні роботи та платежі за користування надрами ефективнішими формами та методами розрахунків. Нині за геологічну інформацію, за одержання спеціального дозволу (ліцензії), за користування надрами сплачуються мізерні суми. Тим часом за отримання ліцензії на розробку родовища мінеральної сировини в країнах з ринковою економікою виплачують десятки, а то й сотні мільйонів доларів. Час перейти до прийнятої в усьому світі практики виплат за користування надрами, тобто до рентної плати та роялті, а також змінити розміри плати за надання спеціальних дозволів (ліцензій) із врахуванням вартості корисних копалин у надрах.

Сьогодні Держгеолслужба вже працює над уніфікацією платежів за користування надрами шляхом заміни існуючої системи єдиним платежем за надрокористування, диференційованим залежно від родовища та виду корисних копалин, над методикою визначення ринкової вартості запасів мінерально-сировинних ресурсів, а також встановленням критерію щодо віднесення родовищ корисних копалин до категорії видобувних, важковидобувних тощо. Переглядається порядок обчислення плати за ліцензію на користування надрами із врахуванням ринкової вартості запасів корисних копалин. Протягом 2004 р. ці питання буде вирішено й організовано поетапне впровадження відповідних заходів.

Ми сподіваємося, – сказав доповідач, – що 2004-2005 рр. будуть роками кардинальних змін щодо економічних підходів до питань геологічного вивчення та використання надр.

Мінерально-сировинна база держави може забезпечити функціонування підприємств, робота яких базується на виготовленні продукції з мінеральної сировини більш ніж на 80%. Тому на 2003-2010 рр. перед геологічною галуззю поставлено завдання максимально забезпечити країну власною сировиною з метою виготовлення продукції для належного функціонування промисловості та сільського господарства. Нині гостродефіцитними залишаються запаси більшості кольорових та легуючих металів. Тому впродовж наступних семи років значну увагу при проведенні геологічних досліджень буде приділено пошуку та розвідці цих корисних копалин. Останнім часом було доведено можливість створення власної гірничопереробної промисловості для виробництва таких металів, як мідь, ванадій, золото, рідкісні та рідкісноземельні метали, а також фосфоритів, апатитових руд тощо. Отже, і цьому напряму буде приділено підвищену увагу.

Держгеолслужба розробила Загальнодержавну програму розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 р. її узгоджено із зацікавленими центральними органами виконавчої влади, схвалено Кабінетом Міністрів і прийнято Верховною Радою України в першому читанні. З метою забезпечення народного господарства України гостродефіцитними видами мінеральної сировини в Програмі визначено напрями геологічного вивчення надр та відповідні пріоритети. Сьогодні у світі найвищими темпами зростають видобуток і споживання енергетичних ресурсів, легуючих металів та окремих видів кольорових і рідкісних металів, благородних металів і алмазів та мінеральної сировини для сільського господарства. З огляду на ці загальносвітові тенденції та потреби структурної перебудови економіки України, Програмою передбачено основні зусилля спрямовувати на відкриття і розвідку нових родовищ паливно-енергетичної сировини, а саме – нафти, газу та газового конденсату. Особливу увагу буде приділено також мінеральній сировині, що має сталий попит на світовому ринку і здатна найближчим часом збільшити валютні надходження в Україну (титан, цирконій, декоративно-облицювальні матеріали, каолін, графіт та ін.), та випуску продукції, вигідної для товарообміну з країнами СНД (залізні і марганцеві руди, титан, цирконій, вогнетривкі глини та ін.). Передбачається також розбудова мінерально-сировинної бази, що включає найважливіші, стратегічні види корисних копалин: золота, інших благородних металів, скандію, літію тощо. Це дасть змогу забезпечити власною сировиною складні наукомісткі технології сучасних виробництв і зміцнити експортний потенціал держави. Планується також збільшення обсягів комплексного геологічного, гідрогеологічного, інженерно-геологічного та еколого-геологічного картування і картографування території. Значну увагу у 2003-2010 рр. буде приділено технічному переоснащенню геологічних підприємств та впровадженню нової прогресивної технології виконання робіт.

Реалізація основних заходів Програми дасть змогу одержати суттєві прирости запасів корисних копалин.

Сталий економічний розвиток України, сказав на закінчення доповіді Д. Гурський, визначається станом і тенденцією розвитку мінерально-сировинного комплексу. Багатство надр України зумовило об’єктивну природну основу для вдосконалення і подальшого розвитку мінерально-сировинної бази та економіки держави в цілому. Геологи України і Державна геологічна служба зроблять все від них залежне для того, щоб створити передумови для подальшого ефективного розвитку України.

Доповідь Голови Держгеолслужби України викликала жваве обговорення.

Привітання від EAGE, Д-р Андре Хегедуш (Інститут геофізики Угорщини їм. Л. Етвеша, м. Будапешт, Угорщина)

Шановний Голово, пані та панове, шановні члени Спілки геологів України!

Маю честь привітати вас від імені Європейської асоціації вчених та інженерів у галузі наук про Землю, або, вживаючи її загальновідому абревіатуру, від імені EAGE.

EAGE – це знана міжнародна спілка, яка спочатку була заснована як товариство геофізиків-розвідників, однак потім вона спромоглася здолати міждисциплінарні бар'єри, що існують між геологією та геофізикою, і стати міжгалузевою організацією, яка охоплює різні напрями наук про Землю.

Головними завданнями Асоціації є впровадження в практику досягнень наук про Землю та інших прикладних інженерних дисциплін, сприяння інноваційному та технічному прогресу, розвитку обмінів, партнерських стосунків та співпраці з тими, хто працює в цій галузі, або тим чи іншим чином пов’язаний з науками про Землю.

Налагодження зв'язків між геологами, геофізиками, геохіміками, гідрогеологами, інженерами-геологами та організаціями відповідного профілю в Центральній та Східній Європі – особлива турбота EAGE, і Україна не стоїть осторонь від цього процесу. Для підсилення зв'язків між дослідниками EAGE 10 років тому створила Фонд, який зветься PACE, або Програма зв'язків та співробітництва в науках про Землю. Завдяки PACE Асоціація підтримує великий перелік пошукових напрямів, спонсорує окремих науковців, а також професійні товариства в нашому регіоні.

EAGE-PACE веде роботу за такими напрямами:

• Спонсорує делегатів з центрально- та східноєвропейських країн на щорічних з’їздах EAGE, інших конференціях, симпозіумах, зустрічах, які організовані Асоціацією, або за її участю. Умови нашого спонсорування – це надіслана та включена до офіційної програми доповідь. Щорічно таку підтримку одержують близько 50-100 делегатів.
• Підтримує конференції та симпозіуми, організовані товариствами, що є асоційованими з EAGE. Щорічно спонсорується чотири-шість регіональних конференцій.
• EAGE підтримує спеціальні програми. Наприклад, проєкт допомоги Дніпропетровському університету, за яким до бібліотеки гірничого факультету було передано фахові журнали та монографії. Також відповідні журнали було подаровано УкрДГРІ.

Загалом, коли ухвалюється рішення про підтримку, EAGE-PACE надає перевагу товариствам, що асоційовані з EAGE, а також науковцям, які є членами Асоціації або споріднених товариств.

Наступна конференція EAGE відбудеться у Парижі. Я хочу заохотити вас надсилати свої доповіді, і якщо є така потреба, звертатися до EAGE за фінансовою підтримкою. Сподіваюсь побачити багатьох із вас у Парижі знову.

Бажаю вам успішного проведення з'їзду!

Привітання Американської асоціації нафтових геологів. Стіфен Сонненберг, Президент

Шановні учасники з'їзду!

Як Президент Американської асоціації нафтових геологів, я хочу від усього серця привітати Спілку геологів України та висловити найкращі побажання її керівництву та її членам з нагоди проведення II З'їзду геологів України в Києві.

Американська асоціація нафтових геологів (AAPG) з гордістю визнає Спілку геологів України одним зі своїх асоціативних членів. Ми цінуємо вашу відданість геологічній науці та високим стандартам професійної етики.

Інформаційна довідка про нашу організацію:

Американська асоціація нафтових геологів – це міжнародна геологічна організація, членами якої є представники більш ніж 116 країн світу.

Серед її членів – провідні геологи, геофізики, керівники та менеджери геологічних підприємств, консультанти, студенти та викладачі вузів.

• 45% членів AAPG обіймають посаду менеджера або вище;
• у складі AAPG понад 2000 студентів;
• 28% членів AAPG мешкає за межами США та 53% працюють за кордоном;
• для 43% її складу пошуково-розвідувальні роботи є основною сферою діяльності; решта 18% залучені до розробки нафтогазових родовищ;
• майже 100 місцевих, національних та регіональних геологічних асоціацій у світі працюють під егідою Асоціації та представлені у Палаті делегатів AAPG.

Від імені AAPG, її правління, членів та співробітників ми вітаємо керівництво, учасників, почесних гостей та делегатів II З'їзду. Ми сподіваємось на продовження наших взаємовигідних партнерських стосунків.

З найкращими побажаннями, Стіфен Сонненберг, Президент AAPG, 2003-2004

 

П. Демченко, голова правління НАК «Надра України», до складу якої входить 12 дочірніх підприємств та одна холдингова компанія, зосередив увагу присутніх не тільки на питаннях, пов’язаних з діяльністю НАК «Надра України», а й на деяких загальних проблемах перспектив розвитку геологорозвідувального виробництва та геологічної науки України.

Аналіз діяльності НАК «Надра України» та її підприємств, наголосив Петро Миколайович, показує постійне зростання всіх основних геологічних та техніко-економічних показників. Останнім часом зусилля компанії та її підрозділів були спрямовані передусім на виконання державного замовлення щодо приросту запасів корисних копалин. Дочірніми підприємствами відкрито вісім родовищ нафти та газу. Проте вже сьогодні через зменшення держбюджетного фінансування «Надра України» змушені скоротити обсяги робіт на окремих перспективних об’єктах.

Щоб змінити ситуацію, потрібно вжити низку заходів. Зокрема, документально закріпити надання держгеолслужбам відповідних прав щодо вирішення питання позбавлення ліцензії надрокористувача, який має заборгованість зі збору за геологорозвідувальні роботи, а також відновити зарахування надходжень від плати за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок коштів держбюджету, до спеціального фонду.

Окрему проблему галузі, зазначив П. Демченко, становить украй зношене та морально застаріле обладнання. Пропонуємо вам розглянути можливість внесення до проєкту Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» пропозиції щодо надання головному розпорядникові бюджетних коштів права спрямовувати до 15% коштів, призначених для проведення геологорозвідувальних робіт, на придбання обладнання для технічного переоснащення підприємств галузі.

Промовець наголосив також на потребі у створенні нормативно-правової бази для впровадження концесійних угод при розробці родовищ, врегулювання питань щодо процедури передачі прав власності на користування ділянками надр, в ефективному державному контролі за цим процесом. Водночас потрібні відповідні нормативно-правові документи щодо процедури припинення через різні обставини прав власності на користування об’єктом надр. Слід також розробити положення про державний гірничий аудит, передбачивши в ньому прозору процедуру ухвалення рішення.

Оскільки ділянки надр є одним з основних засобів виробництва, обов’язковою нормою надрокористування повинна бути вартісна (економічна та грошова) оцінка об’єктів надр, що має нормативну та ринкову форми.

Доцільним є створення системи преференцій і санкцій для надрокористувачів під час розвідки та розробки родовищ корисних копалин, що має забезпечити повноту та якість використання надр з урахуванням умов охорони довкілля і здоров’я населення, а також дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Потрібно розробити державну програму щодо розповсюдження та просування на інвестиційних ринках публічної геологічної інформації про гірничі проєкти в Україні.

 

Виступ М. Кравчука, голови ЦК профспілки працівників геології, геодезії та картографії України, якій у березні 2004 р. минає 50 років і яка об’єднує 32 тис. членів, був присвячений вирішенню нагальних соціальних проблем галузі. Ознайомивши присутніх з результатами активної роботи профспілки, Микола Остапович зупинився, зокрема, на питанні виконання колективних договорів. За його словами, нещодавно на спільних засіданнях колегій державних служб та президії ЦК профспілки підбито підсумки виконання колективних договорів за 2002-й та перше півріччя 2003 р. Було зазначено, що виконання зобов’язань за колективними договорами підприємств у цей період сприяло розвиткові геологорозвідувального виробництва, виконанню державного замовлення з приросту запасів корисних копалин, підвищенню рівня соціального захисту геологорозвідників.

Найвищі показники реалізації положень колективних договорів мають КП «Кіровгеологія», ДГП «Укргеофізика», «ДонецькДРГП», де вони становлять 95-98%. Завдяки спільним зусиллям адміністрації та комітетів профспілки цих підприємств вдалося скоротити вимушене безробіття, збільшити продуктивність праці, домогтися зростання заробітної платні, поліпшити виробничо-побутові умови тощо.

Водночас, – зауважив промовець, – недоліків у виконанні колективних договорів ще чимало. Отже, головне завдання ЦК профспілки та її комітетів на місцях у ювілейному році – домогтися повного виконання всіх зобов’язань за колективними договорами, виконати рішення III З’їзду профспілки.

 

Наша держава, відзначив у своєму виступі президент Української нафтогазової академії М. Ковалко, належить до енергодефіцитних. За рахунок власних джерел енергоресурсів задовольняється лише близько 50% загальної потреби. Власний видобуток покриває 10-12% потрібної кількості нафти і 20-25% природного газу. Тому нафтогазовий комплекс України значною мірою залежить від світових політичних та економічних тенденцій в енергетичній сфері. Але для нарощування власного видобутку вуглеводнів є головна передумова – наявність значної ресурсної бази. Досягнення максимально можливого рівня забезпеченості власними паливно-енергетичними ресурсами – принципове завдання національної економіки України.

Попри економічні труднощі перехідного періоду, за останні п’ять років в Україні внаслідок впровадження заходів з підвищення ефективності використання виробничої та ресурсної баз, введення в розробку нових родовищ, використання вторинних і третинних методів підвищення нафтовіддачі продуктивних пластів вдалося стабілізувати власний видобуток природного газу, нафти та газового конденсату.

Важливим аспектом нашої роботи має стати економія енергоресурсів. Адже не секрет, що на одиницю валового внутрішнього продукту ми витрачаємо енергії у декілька разів більше, ніж країни Європейського Союзу та Японія.

Впровадження науково-технічних розробок забезпечує розвиток нафтогазового комплексу шляхом реконструкції і технічного переоснащення пошуково-розвідувальних, бурових, нафтогазовидобувних і нафтогазопереробних підприємств, потужностей нафто- і газотранспортної системи; створення умов для повнішого вилучення з надр розвіданих запасів, раціонального використання вуглеводневої сировини, застосування енергозберігаючих технологій, охорони праці та довкілля.

Суттєвий внесок у розвиток паливно-енергетичного комплексу робить УНГА – одна з перших у суверенній Україні громадських організацій, що об’єднує провідних представників науково-технічної інтелігенції, які працюють у сфері пошуку, розвідки, видобування, транспортування та переробки вуглеводнів. Навесні ми відзначали 10-річний ювілей цього закладу. УНГА була ініціатором та основним розробником Національної програми «Нафта і газ України до 2010 року», низки науково-технічних робіт, законодавчих нормативних документів, зокрема Кодексу України «Про надра», Закону України «Про нафту і газ». Одне з найвагоміших її досягнень – видання енциклопедичного шеститомного «Атласу родовищ нафти і газу України». Нині Академія конструктивно впливає на діяльність нафтогазового комплексу України.

За словами М.Ковалка, участь у роботі з’їзду провідних учених та представників нафтогазових кіл України свідчить про значне загострення уваги до складних проблем сьогодення нафтогазової промисловості нашої країни і занепокоєння існуючою ситуацією. Поліпшення цієї ситуації великою мірою залежить від здобутків українських геологів, за чиїми прогнозами відкриваються нові родовища. Є впевненість, що геологи-нафтовики зроблять значний внесок у розвиток нафтогазового комплексу України.

 

Голова правління ЗАТ «Концерн НАДРА» – генерального спонсора II З’їзду геологів України, І. Соловйов розповів про діяльність Групи НАДРА з виробництва геофізичного, нафтогазового та бурового обладнання, а також надання послуг з розвідки та видобування нафти й газу, відзначив вагомі досягнення структури. Це насамперед освоєння та випуск на ВАТ «Стрийський завод «Металіст» мобільних верстатів типу AAPG вантажопідйомністю від 10 до 100 т для капітального ремонту і освоєння свердловин (на сьогодні виробничим підприємствам України, Росії та Азербайджану передано близько 40 таких агрегатів); відновлення та розвиток технологічно завершеного серійного виробництва свердловинної апаратури на ВАТ «Київський завод «Геофізприлад» (останні чотири роки завод випускає понад 300 приладів на рік та реалізує їх підприємствам Росії, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану та України). Конструкторське бюро заводу «Геофізприлад» розробило та підготувало до виробництва принципово новий прилад – шестиважільний похиломір, застосування якого дасть змогу суттєво підвищити вірогідність геофізичних досліджень свердловин в умовах складнопобудованих геологічних об’єктів. Крім того, спроєктовано каротажну станцію на рівні кращих світових стандартів. Розпочато випробування обладнання багатоелементного акустичного каротажу.

ЗАТ «Укрпромгеофізика», створене 1999 р. як сервісне каротажне підприємство, сьогодні не лише успішно виконує комплекс геофізичних досліджень свердловин в Україні та Росії, а й впроваджує нові прилади, виготовлені на ВАТ «Київський завод «Геофізприлад», у виробництво. За період робіт рекомендовано 60 об’єктів для випробувань на промисловий приплив, з них випробувано 17 з ефективністю 100%. У лютому цього року відкрито Північно-Коробочкинське родовище, а також новий промисловий об’єкт на Максальському родовищі.

ЗАТ «Укрнафтогазгеофізика», починаючи з 1998 р., освоїла та впровадила в Україні сучасні технології об’ємної сейсморозвідки. Відпрацьовано близько 800 км2 3D та майже 3500 пог. км 2D сейсморозвідки. ПОВНІСТЮ завершено роботи по трьох площах, до того ж свердловина 180 Більської площі, закладена за даними ЗАТ «Укрнафтогазгеофізика» та УкрНДІгаз, під час випробувань дала приплив у 700 тис. м3 газу. Виявилась продуктивною і свердловина 102 Решетняківського блоку Полтавського НГВУ.

Фахівці Групи НАДРА розробили проєкт дослідно-промислової експлуатації важковидобувних запасів Русько-Комарівського газового родовища в Закарпатті, облаштували його, і тепер там видобувається та реалізується газ.

 

В. Павлишин, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, привернув увагу присутніх до проблем мінералогії в Україні та пов’язаної з цим підготовки молодих кадрів. На перший план він висунув розвиток мінералогічних досліджень, скерованих на створення в Україні нових галузей: рідкіснометальної, міднорудної, золоторудної (на мінерально-сировинній базі Українського щита) та кварцової. Промовець також назвав низку конкретних проблем, без вирішення яких неможливо ефективно розв’язати практичні завдання мінералогії і тим самим зміцнити економіку України.

Розвиток мінерально-сировинного комплексу України – це значною мірою мінералогічна проблема, яка нині ускладнюється через відсутність належної кількості добре підготовлених молодих спеціалістів – науковців та практичних працівників. Якщо найближчим часом «кадровий вакуум» не буде подолано, кризовий стан української геології ще більше поглибиться.

В. Павлишин, зокрема, наголосив на відсутності в Україні кристалографічних осередків, недостатній увазі до вивчення кристалографії у навчальних закладах геологічного профілю. А без належного ґрунтовного знання будови мінералів годі говорити про кваліфіковані кадри мінералогів. На його думку, Спілка геологів України мала б посприяти вирішенню цієї освітянської проблеми.

 

Генеральний директор ПДРГП «Північгеологія» В. Металіді виступив з пропозиціями щодо вдосконалення роботи державних регіональних геологічних підприємств. На його думку, таке вдосконалення можливе за рахунок цілої низки ефективних заходів. Зокрема, необхідно передати майно, що безпосередньо не задіяне у геологічному виробництві цих підприємств, у комунальну власність, чого не можна зробити без доповнення чинних або ухвалення нових законодавчих актів. Відчувається гостра потреба в зменшенні податкового тиску, зокрема у скасуванні сплати додаткових (до 30%) 15% від прибутку як дивідендів державних підприємств. Це дасть змогу кожному з них щороку мати у своєму розпорядженні 100-200 тис. грн. Слід також скасувати для підприємств галузі 4%-ний норматив працевлаштування інвалідів (за кількості 900 осіб витрати за 2003 р. становитимуть 400 тис. грн). Позитивні наслідки принесло б розширення повноважень ДРГП, делегування їм окремих функцій ДГС (ідеться, зокрема, про контроль за дотриманням користувачами надр ліцензійних умов розвідки та розробки корисних копалин, погодження щорічного списання запасів загальнодержавного значення, а також узгодження реєстрації робіт з геологічного вивчення надр).

 

Завідувач відділом природних ресурсів Українського інституту досліджень навколишнього середовища і ресурсів при РНБО України, доктор технічних наук Є. Яковлєв присвятив свій виступ новим чинникам впливу Держгеолслужби і мінерально-сировинної бази на розвиток економіки та їх зв’язку із забезпеченням національної безпеки держави.

Про стратегічну важливість цього питання для держави свідчить те, що тільки в 2003 р. стан мінерально-сировинної бази, шляхи вдосконалення її формування та ефективного використання кілька разів розглядали РНБО України, комітети Верховної Ради та Кабінету Міністрів.

За різними оцінками фахівців НАН України вартісної структури природних ресурсів України, домінуючими є земельні та мінерально-сировинні, а решта (водні, біотичні, лісові та ін.) становлять лише близько 2%. Отже, економіка України, як слушно зазначив Д. Гурський, має аграрно-сировинний характер. Водночас спостерігаємо великий рівень техногенного тиску на ландшафти і геологічне середовище: розораність до 70% території, наявність до 400 гірничих підприємств, порушення надр на глибину до 1 км і більше на площі в десятки тисяч квадратних кілометрів при загальному освоєнні близько 10% мінерально-сировинних ресурсів. Усе це свідчить про переважаючий вплив на національну безпеку України сталого розвитку її мінерально-сировинної бази, зокрема мінерально-сировинних ресурсів.

У цьому контексті скорочення майже вп’ятеро чисельного складу геологічної галузі та неритмічне фінансування робіт з вивчення як ресурсно-геологічних перспектив надр, так і їх регіонального екологічного стану не може не тривожити.

Крім того, послаблення геологічної галузі не тільки стримує розвиток мінерально-сировинних ресурсів, а й формує передумови для обмеження резерву власних родовищ та зростання імпорту мінеральної сировини (нині Україна імпортує до 12-15 млн т вугілля, ця тенденція спостерігається і стосовно інших видів сировини).

Це дуже тривожні процеси поширення мінерально-сировинної «інтервенції» та зниження потенціалу власних геологічних робіт. Водночас досвід роботи ДКЗ, «Геоінформу» та геологічних інститутів і виробництв Держгеолслужби і НАН України дає підстави говорити про значний потенціал надр України щодо родовищ кольорових металів, рідкісних земель та ін. Однак подальше скорочення кадрового та структурного складу геологічної галузі та її фінансування може призвести до критичної межі, за якою почнеться незворотний процес скорочення напрямів геологічних досліджень та їх комплексності, технологій, геологічних шкіл.

Певна річ, усіх проблем на цьому з’їзді не вирішити, але їх розгляд і колективне обговорення шляхів стабілізації ситуації та подальшого розвитку дасть змогу побачити оптимальну структуру геологічної галузі в складі Держгеолслужби, інформаційно-наукової бази та регіональних виробничих підрозділів. Тим більше що значна частина виступів учасників з’їзду свідчить про нагальну потребу збереження кадрового та науково-виробничого потенціалу геологічної галузі.

До пропозицій, висловлених у доповіді Голови Держгеолслужби Д. Гурського та у виступах інших промовців, Є. Яковлєв додав свої. Зокрема, він запропонував від імені з’їзду звернутися до профільних комітетів Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Адміністрації Президента з приводу гарантованого бюджетного фінансування геологічних досліджень державного рівня на території України і збереження організаційної структури Державної геологічної служби. Керівництву Держгеолслужби, – вважає промовець, – потрібно активізувати роботи з оцінки стану та прогнозу регіональних змін еколого-геологічних умов у розвинутих гірничодобувних регіонах.

На завершення Євген Олександрович від імені всіх учасників висловив щиру вдячність організаторам та спонсорам з’їзду, особливо голові правління Спілки геологів України П.О. Загороднюку.

 

Доктор геолого-мінералогічних наук, професор Л. Галецький (Інститут геологічних наук НАН України) у доповіді зупинився на проблемах та перспективах розвитку мінерально-ресурсної бази України.

Україна вступила на шлях європейської та світової інтеграції, сказав він, і, відповідно, має враховувати основні правила гри на цьому просторі. Щодо мінерально-сировинного комплексу - це світова концепція «збалансованого розвитку», практичним втіленням якої є процеси глобалізації мінерально-сировинних ресурсів. Кожна країна має визначити своє місце в цьому глобальному розподілі мінеральної сировини і продукції та міру своєї участі в мінерально-сировинній інтеграції.

Варто зробити переоцінку всього розвіданого фонду родовищ та державних балансів, виділивши «активні запаси» та першочергові рудні об’єкти, що відповідають сучасним ринковим критеріям і є інвестиційно привабливими. їх подальше вивчення та розробка мають здійснюватися за рахунок зацікавленого споживача. Що ж до решти родовищ, то вони становлять природний потенціал країни і мають чекати свого часу.

Наукові геологічні (передусім прогнозно-металогенічні) дослідження слід спрямувати на прогнозування, пошуки та оцінку багатих і якісних родовищ, що відповідають світовим сертифікатам. Тому треба визначити геологічні умови рудоконцентрації та прогнозні критерії й ознаки саме великих родовищ. Нині такі роботи виконуються, уже виявлено дуже цікаві й незвичні структури – так звані наскрізні рудоконцентруючі мегазони активізації. Вважаємо, що саме тут можна чекати на багаті родовища.

Потрібно використовувати нетрадиційні джерела мінеральної сировини, передусім так звані техногенні родовища – відходи промислових виробництв, яких на території України накопичилося вже понад 25 млрд т. Доведено, що частина з них може слугувати джерелом вилучення багатьох дефіцитних компонентів – рідкісних, кольорових та благородних металів, заліза, марганцю та різних видів неметалевої сировини.

Світовий досвід показує, що розробка техногенних родовищ у 5-15 разів дешевша за розробку корінних руд. Водночас вирішуються соціально-екологічні проблеми в гірничорудних районах. Цей напрям геологічних досліджень має стати пріоритетним.

Потрібне комплексне вивчення та освоєння родовищ на основі сучасних високих технологій та одержання кінцевих високоякісних продуктів, конкурентоспроможних на сучасному ринку. Насамперед це стосується металургійних виробництв, машинобудування, електронної техніки.

Дуже важливий напрям – ефективне використання потужних ресурсів рідкісних металів України, що, як відомо, є основою високих технологій ХХІ ст. Світова динаміка їх використання характеризується значними темпами зростання попиту на них і сфер їх застосування. В Україні є великі та унікальні родовища багатьох рідкісних металів, і в цьому напрямі вона може ПОСІСТИ домінуюче місце в Європі.

Прикладом нового підходу до модернізації металургійного виробництва на основі власних мінеральних ресурсів є Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, колектив якого розпочав розробку Мазурівського рідкіснометального родовища в Приазов’ї. Його ефективна розробка здійснена тільки на основі комплексного підходу: одержання рідкісних металів, польовошпатового та глиноземного продуктів, сировини для полікремнію. Це можливо тільки на основі сучасних високоефективних технологій і нової економіки. Основні очікувані результати – реанімація Хіміко-металургійної фабрики (колишній Донецький хіміко-металургійний завод) і перехід на сучасні технології та високоліквідні продукти самого металургійного комбінату.

Неодмінною передумовою розвитку та ефективного використання мінерально-сировинної бази країни є залучення інвесторів, адже держава не може взяти на себе весь цей тягар. Отже, це – справа зацікавлених компаній. Однак для того, щоб залучити інвесторів, треба створити нормальне прозоре правове поле, яке відповідало б світовій практиці. Наприклад, за СПІЛЬНИМ канадсько-українським проєктом нещодавно розроблено «Типову угоду про розподіл продукції між Урядом України та інвестором». Її вже схвалили відповідні відомства та прийняла Міжвідомча комісія. Роботу в цьому напрямі слід продовжити.

Доцільно створити Міжвідомчий науково-технологічний центр, що здійснював би координацію, розробку та впровадження зазначених підходів до ефективного надрокористування.

На з’їзді виступили також генеральний директор ДКП «Кіровгеологія» А. Бакаржієв, голова Ради ветеранів «Спілки геологів України» М. Гавриленко, директор Інституту геологічних наук НАН України П. Гожик, завідувач лабораторії УкрДГРІ О. Гуновська, професор Харківського університету П. Зарицький, директор УкрДГРІ М. Красножон, член правління НАК «Нафтогаз України» Б. Крупський, заступник головного редактора журналу «Геолог України» Г. Лівенцева, завідувач мінералогічного музею Київського геологорозвідувального технікуму В. Прокопець, голова профільного комітету Верховної Ради України Ю. Саламатін, академік УНГА О. Ступка, генеральний директор ДРГП «Південукргеологія» М. Фощій, головний геолог ДГП «Укргеофізика» О. Цьоха, провідний геофізик Західно-Української геологорозвідувальної експедиції А. Шеремета, заступник декана геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка В. Шунько.

 

Рішення II З'їзду геологів України

З метою спрямування громадської думки геологічної спільноти України на підтримку Стратегії розвитку та реформування геологічної галузі України на 2003-2010 роки та активізації участі членів Спілки геологів України в роботі з реформування галузі ІІ З'їзд геологів України прийняв такі рішення:

1. Підтримати в основному концептуальні завдання Стратегії розвитку та реформування геологічної галузі України на 2003-2010 роки.
2. Ухвалити роботу Спілки геологів України щодо формування громадської думки стосовно напрямів реформування геологічної галузі геологічного вивчення і використання надр.
3. Вважати своєчасними укази Президента України від 06.06.03 р. за № 485 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності надрокористування в Україні» та від 15.09.03 р. за № 1039 «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів» та просити Кабінет Міністрів України вжити заходів щодо прискорення їх реалізації.
4. Запропонувати Державному комітету природних ресурсів:
   1. До кінця 2003 р. остаточно визначити Стратегію розвитку та реформування геологічної галузі України на 2003-2010 роки і в І півріччі 2004 р. подати її на затвердження до Кабінету Міністрів України.
   2. Упродовж 2004 р. підготувати та подати на затвердження до Кабінету Міністрів України проєкти постанов з питань нормативно-правового врегулювання державного фінансування регіональних та пошукових геологічних досліджень, а також з інших питань, передбачених Стратегією розвитку та реформування геологічної галузі.
   3. Прискорити підготовку затвердження проєктів законів та нормативно-правових актів, які регламентують зміни економічного механізму стимулювання оптимальної організації геологічного вивчення та використання надр, виходячи з ринкових методів господарювання.
   4. Внести у встановленому порядку до Верховної Ради проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державні нагороди України», передбачивши в ньому встановлення почесного звання «Заслужений геолог України».
   5. Звернутися до Кабінету Міністрів України:
      • з проєктом постанови щодо надання дозволу на використання 20% коштів, передбачених на фінансування геологорозвідувальних робіт, на придбання обладнання, машин, механізмів для технічного переоснащення геологічних підприємств та про скасування обов'язкового 4%-ного працевлаштування інвалідів у геологічних підприємствах, враховуючи специфіку роботи;
      • з обґрунтуванням потреби збереження в Державному бюджеті України спеціального фонду для фінансування з нього робіт з розвитку мінерально-сировинної бази.
   6. Вжити заходів у встановленому порядку щодо:
      • введення на геологічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка спеціальності «Геолог-економіст»;
      • організації в галузі системи з перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів геологічних підприємств.
5. Клопотатися перед Президентом України, Верховною Радою та Кабінетом Міністрів стосовно позитивного вирішення питань, викладених у п. 4 цього рішення.
6. Зобов'язати правління Спілки геологів України:
   1. Спільно з регіональними осередками розпочати роз'яснювальну роботу щодо необхідності проведення реформування геологічної галузі відповідно до розглянутих концептуальних засад Стратегії розвитку та реформування галузі та безпосередньої участі членів Спілки у реформі.
   2. Систематично публікувати матеріали про хід реформування галузі в друкованому органі Спілки геологів України – журналі «Геолог України».
   3. Організувати у 2005 р. Міжнародну наукову конференцію «Європейський досвід охорони геологічних надбань. Створення європейської мережі геологічних пам'яток (геосайтів)».
7. Уповноважити підписати рішення ІІ З'їзду геологів України головуючого на з'їзді – голову Всеукраїнської громадської організації «Спілка геологів України» П.О. Загороднюка.