Павло Олексійович Загороднюк

Президент
Кандидат геолого-мінералогічних наук

Фахівець з організації та економіки геологорозвідувального виробництва. Займається розробкою стратегії і тактики прогнозу та пошуків вуглеводневої сировини з використанням новітніх геолого-геофізичних методів. Наукові роботи присвячені літології та біостратиграфії карбону, питанням раціонального надрокористування та енергетичної безпеки країни, вивченню нетрадиційних джерел вуглеводневої сировини.

В 1973 р. закінчив геологічний факультет Київського університету за спеціальністю «Геологічна зйомка та пошуки родовищ корисних копалин».

З 1973 р. працював в Київському університеті керівником Південно-Уральської експедиції (30 працівників), яка виконувала науково-дослідницькі роботи для ВО «Башнефть» Міннафтопрому СРСР, та викладачем геологічного факультету. У 1986 р. захистив кандидатську дисертацію.

В 1991 р. створив та очолив Групу компаній Надра – компанію з впровадження високих технологій в нафтогазорозвідувальну галузь України, які надавали своїм замовникам – видобувним компаніям інтегрований комплекс послуг з пошуку, розвідки та облаштування родовищ нафти і газу. Компанія відкрила тільки в Україні 83 нових родовищ і покладів нафти і газу.

В 1993 р. – Віце-президент Української державної зовнішньоекономічної нафтогазової корпорації «Укрзарубіжнафтогаз».

З 1997 р.по 2005 р. – Голова Правління Групи компаній Надра.

В 2003 р. – Головний радник голови правління НАК «Нафтогаз України». Як керівник робочої групи відповідав за зовнішньоекономічні проєкти: реалізацію проєктів з розвідки та видобування нафти й газу в країнах Близького Сходу, Північної Африки та СНД, вихід українських сервісних компаній на міжнародний ринок, залучення нових технологій та інвестицій в нафтогазовидобувну галузь України. Всього виконано 22 проєкти в 12 країнах світу. Один з результатів роботи – видобуток НАК «Нафтогаз України» нафти в Єгипті

З 2005 р. по 2015 р. – Голова Ради директорів Групи компаній Надра.

З 2015 р. до квітня 2019 р. – Голова Ради директорів Міжнародного хабу природних ресурсів TUTKOVSKY, створеного на основі групи компаній Надра. Крім зміни назви компанія розширила спектр своїх послуг і займається управлінням проєктами і програмами з ефективного і збалансованого використання енергетичних, мінеральних, водних та земельних ресурсів, надає відповідні послуги та забезпечує проєкти матеріалами і обладнанням.

В лютому 2000 р. виступив з ініціативою створення та очолив Громадську організацію «Спілка геологів України» (UAG). У 2003-2013 роках - головний редактор журналу «Геолог України», друкованого органу Спілки геологів.

Має численні українські та міжнародні нагороди.

Автор 74 геологічних звітів та більше 80 наукових публікацій.

Ганна Анатоліївна Лівенцева

Заступник Голови Правління
Кандидат геологічних наук

1990 р. закінчила з відзнакою геологічний факультет КДУ ім. Т.Г. Шевченка. Спеціальність – геологічна зйомка, розшуки та розвідка родовищ корисних копалин. У 1990-1995 рр. навчалась в очній аспірантурі Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення АН України).

Протягом 1995-2015 рр. працювала в структурі Групи компаній Надра (TUTKOVSKY) на посадах провідного спеціаліста, керівника секретаріату, адміністративного директора, начальника відділу стратегічного планування, заступника голови правління ЗАТ «Концерн Надра», завідувача навчально-видавничого відділу, заступника генерального директора, генерального директора, проректора з навчання ПВНЗ «Інститут Тутковського». Головні виконувані завдання: організація та проведення курсів підвищення кваліфікації, лекцій та семінарів за участю провідних вчених-геологів України та світу; наукових конференцій різних рівнів.

3 2009 р., окрім традиційних курсів підвищення кваліфікації фахівців-геологів, реалізовувала програму «Підвищення кваліфікації фахівців нафтогазової галузі України для міжнародного співробітництва та роботи у західних компаніях», в рамках якої відбулись лекційні тури визначних учених по лінії міжнародних геологічних організацій: Європейської федерації геологів (EFG), Європейської Асоціації геологів науковців та інженерів (EAGE), Товариства геофізиків-розвідників (SEG), Американської асоціації нафтових геологів (AAPG) та відомих фахівців світових компаній: Shell, Halliburton, Paradigm, Discovery Drilling Equipment.

З 2012 р. є керівником Програми працевлаштування та адаптації до умов ринкової економіки фахівців геологорозвідувальної галузі з метою збереження кадрового та інтелектуального потенціалу української геології.

У 2016 р. отримала науковий ступінь кандидата геологічних наук. Тема дисертаційної роботи: Геологічні передумови формування техногенних систем вугільних масивів Львівсько-Волинського басейну.

З 2017 р. – перший проректор, 2018 р. – ректор Інституту Тутковського

Автор та координатор просвітницького проекту для учнівської молоді «Надра земні, надра духовні», в рамках якого реалізовано понад 100 проєктів різного рівня та тривалості. Є досвід викладання експериментального спецкурсу «Надра земні (основи геології)» у загальноосвітній школі з поглибленим вивченням дисциплін природничого циклу.

Є досвід роботи за грантовими проєктами у в межах Рамкової програми Європейського Союзу з досліджень та інновацій «Горизонт 2020»: INFACT, CROWDTHERMAL, REFLECT, ENGIE.

Автор 65 наукових та науково-популярних публікацій.

Володимир Петрович Безвинний

Член правління
Кандидат геологічних наук, ЄвроГеолог

У 1984 році закінчив геологічний факультет Київського університету ім. Т.Г.Шевченка за спеціальністю «Геологічна зйомка, пошуки та розвідка родовищ корисних копалин», інженер – геолог.

У 1984 – 1989 рр. працював геологом, начальником дільниці Туостахської партії Янської геологорозвідувальної експедиції Виробничого геологічного об’єднання «Якутськгеологія».

У період з 1989 по 2012 р. обіймав посади геолога, начальника дільниці, начальника пошуково-знімальної партії, директора Центру регіональних геологічних досліджень Державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія».

У 2012 – 2021 рр. працював на керівних посадах у компаніях Груп «Тутковський» та «Надра».

У 2008 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Особливості геологічної будови та складу супракрустальних і ультраметаморфічних утворень Росинсько-Тікицького блока Українського щита".

Кандидат геологічних наук, ЄвроГеолог (Eurоpean Geologist Title 1310 – 02.07.15).

Сфера наукових інтересів: петрологія і металогенія гранітоїдів докембрію, геологія родовищ золота та рідкісних металів.

Автор понад 50 наукових праць, у тому числі 3-х колективних монографій, автор, співавтор та редактор 17 аркушів Державної геологічної карти України масштабу 1:200 000. Автор і співавтор понад 30 виробничих геологічних звітів.

Виявив та оцінив родовища золота, сурми (Республіка Саха (Якутія, Росія)), рідкісних металів (тантал), апатитових руд, будівельних матеріалів (Україна), надавав консультативні послуги з геології родовищ золота видобувним компаніям Монголії, Гани, Малі.

Член Національного петрографічного та Національного стратиграфічного (докембрійська секція), Міжвідомчого тектонічного комітетів України, Наукової ради з прогнозування твердих корисних копалин та Наукової редакційної ради Державної служби геології та надр України. Член правління ГО «Спілка геологів України», Голова Українського Національного атестаційного комітету (National Vetting Committee, NVC) Європейської федерації геологів (EFG).

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ-го ступеню, Почесною грамотою Верховної Ради України, галузевими відзнаками Державної геологічної служби України: знаком «Почесний розвідник надр», медаллю Л.І. Лутугіна, медаллю В.І. Лучицького, медаллю Спілки геологів України «За заслуги» ІІ-го ступеню.

Віктор Володимирович Огар

Голова Правління
Професор кафедри геології нафти і газу Навчально-наукового інституту «Інститут геології»
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Доктор геологічних наук

Наукові інтереси – стратиграфія і нафтогазоносність верхнього палеозою, геологічна інтерпретація геофізичних даних.

У 1977 р. закінчив геологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю «Геологічна зйомка, пошуки та розвідка родовищ корисних копалин».

У 1985 році захистив кандидатську дисертацію «Кораллы среднего карбона и детальное расчленение башкирского и московского ярусов Горной Башкирии».

Після закінчення університету працював у геолого-зйомочних партіях Красноярського геологічного управління. В 1979-1983 рр. навчався в аспірантурі Київського університету (науковий керівник – проф. О.Л. Ейнор). У складі експедицій геологічного факультету проводив тематичні палеонтолого-стратиграфічні дослідження верхнього палеозою на Уралі, Приураллі, Тянь-Шані.

У 1983-1993 рр., працюючи у ВГО "Північукргеологія", займався геологічною інтерпретацією геофізичних даних окремих ділянок Українського щита, Волино-Подільської плити, Дніпровсько-Донецької западини. Співавтор ряду звітів та практичних рекомендацій щодо пошуків радіоактивних, рідкісних і рідкісноземельних елементів, поліметалів, кімберлітів, нафти і газу.

Протягом 1993-2001 рр. працював у ЗАТ «Концерн Надра», де займався геологічною розвідкою родовищ нафти і газу у межах Дніпровсько-Донецької западини, Волино-Подільської плити і Закарпатського прогину.

З січня 2002 р. – асистент, а з травня 2005 р. – на посаді доцента кафедри геології родовищ корисних копалин геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка .

З 01.09.2006 р. зарахований до докторантури Київського національного університету імені Тараса Шевченка, продовжуючи працювати на посаді доцента.

У лютому 2009 року присвоєно вчене звання доцента кафедри геології родовищ корисних копалин.

У 2009 році захистив докторську дисертацію на тему «Стратиграфія кам’яновугільних відкладів України та розвиток кнідарій», а у 2010 році отримав науковий ступінь доктора геологічних наук за спеціальністю «Стратиграфія та палеонтологія».

З 2011 року працює на посаді професора кафедри геології нафти і газу Навчально-наукового інституту «Інститут геології» Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Викладає курси «Регіональна геологія», «Нафтогазоносні провінції світу», «Пошуки та розвідка родовищ нафти і газу», «Прогнозування нафтогазоносності надр».

Є керівником групи студентів під час комплексної навчальної практики з геологічної зйомки та керівником виробничої практики.

Має понад 75 наукових публікацій.

У 2003-2013 роках - заступник головного редактора журналу «Геолог України».

Голова журі секції «Геологія» Всеукраїнського конкурсу шкільних науково-дослідницьких робіт Малої академії наук.

Нагороджений відомчою відзнакою Державної геологічної служби України – медаллю Л.І. Лутугіна.

Олександр Миколайович Пономаренко

Член правління
Академік-секретар відділення наук про Землю НАН України
Член Президії НАН України
Академік НАН України
Доктор геологічних наук, професор

Академік НАН України за спеціальністю: ізотопна геологія, дата обрання: 06.03.2015

Напрями наукової діяльності: геохімія, мінералогія і петрологія.

У 1970 р. закінчив Київський геологорозвідувальний технікум.

У 1979 р. закінчив геологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, почав працювати в Інституті геохімії і фізики мінералів АН УРСР (нині — Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України) на посадах інженера, молодшого наукового співробітника, завідувача лабораторії, наукового співробітника, провідного наукового співробітника, завідувача відділу, заступника директора з наукової роботи, з 2008 року – директор Інституту.

У 1984 р. закінчив аспірантуру при ІГФМ АН УРСР.

У 1988 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Геохронология докембрийских образований Росинско-Тикичского района Украинского щита".

У 2003 р. захистив докторську дисертацію на тему "Уран-свинцева геохронологія раннього докембрію Українського щита". Спеціаліст в області ізотопної геохронології та геохімії ізотопів.

Автор понад 130 наукових праць, у тому числі 3 монографій.

За безпосередньої участі у 2002 р. на базі Інституту створена кафедра цільової підготовки фахівців за спеціальностями "Ізотопна геологія", "Хроностратиграфія" та "Геохімічні методи пошуків" для студентів геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де читає курс лекцій.

Один з ініціаторів створення і керівник Центру колективного користування приладами при ІГМР ім. М.П. Семененка НАН України "Мас-спектрометричний центр твердофазного, газового ізотопного та мікроелементного аналізу".

Заступник голови Комісії з хроностратиграфії, класифікації, термінології та номенклатури фанерозою, член Архейської комісії, член Палеопротерозойської комісії НСК, заступник голови спеціалізованої вченої ради з захисту докторських дисертацій ІГМР ім. М.П. Семененка НАН України, головний редактор "Мінералогічного журналу", член редакційної колегії збірника наукових праць "Геохімія та рудоутворення", журналу "Записки Українського мінералогічного товариства". Останні роки активно працює у Президії НАН України на посаді академіка-секретаря Відділення наук про Землю.

Заслужений діяч науки і техніки України.

Нагороджений "Почесною грамотою Кабінету Міністрів України".

Анатолій Броніславович Качинський

Член правління
Професор кафедри інформаційної безпеки Фізико-технічного інституту НТУУ КПІ ім. І.Сикорського
Доктор технічних наук, професор

У 1981 р. закінчив геологічний факультет, а у 1984 –факультет кібернетики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

З 1981 року — молодший науковий співробітник відділу металогенії, Інституту геохімії та фізики мінералів АНУ.

З 1989 року — старший науковий співробітник відділу металогенії лабораторії системних методів дослідження здоров'я населення, Всесоюзного НДІ гігієни і токсикології пестицидів, полімерів і пластмас МОЗ СРСР.

З 1991 року — старший науковий співробітник відділу системного моделювання проблем національної безпеки Інституту проблем національної безпеки України.

З 1995 року — завідувач відділу екологічної безпеки.

З 1998 року — завідувач відділу проблем безпеки життєдіяльності людини, суспільства і довкілля, завідувач відділу екологічної політики, Національного інституту стратегічних досліджень; заступник директора, завідувач відділу стратегії національної безпеки Інституту проблем національної безпеки України.

Докторська дисертація «Методологія математичного моделювання ризиків загроз економічній безпеці України».

Автор монографії «Засади системного аналізу безпеки складних систем», 2006р.

Державний службовець 3-го рангу (2000 р.)

Заслужений діяч науки і техніки України (2008 р.)

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2011 р.)